Формування батьківського стада гусей

Від свійської птиці господар може одержати яйця, м’ясо, пух, пір’я та цінне органічне добриво. М’ясо птиці дуже поживне і до того ж дієтичне. Особливо цінується гусяче м’ясо, що має найбільшу споживну частину (54%) порівняно з іншою свійською птицею і характеризується високою енергетичною поживністю.
Нині в більшості присадибних господарств виробництво продукції гусівництва відбувається за екстенсивною схемою, тобто яйце і м’ясо отримують протягом короткого терміну, у весняно-літній період. Але цілком можливо в домашніх умовах налагодити інтенсивне виробництво – отримувати цінну продукцію птахівництва протягом усього року. Стабільне надходження інкубаційних яєць і одержання молодняку можна забезпечити багаторазовим комплектуванням батьківського стада і двома періодами яйцекладки на рік. У цьому випадку гусей використовують три роки, отримуючи інкубаційні яйця протягом двох періодів у перші два роки їхнього життя і одного періоду на третій рік, після чого гусей забивають.
Цілорічне виробництво інкубаційних яєць можна досягти дворазовим комплектуванням батьківського стада: уперше – молодняком травневого-червневого виводку, вдруге – вересневого-жовтневого. У гусей весняного виведення перший період яйцекладки буде припадати на січень– травень, линька – на червень–липень, другий період яйцекладки – на серпень–жовтень, линька – на листопад-грудень. У гусей осіннього виведення перший період яйцекладки припаде на травень–серпень, линька – на вересень-жовтень, а другий період яйцекладки триватиме з листопада по лютий.
З віком гуски несуться інтенсивніше, і на другий рік продуктивності відкладання яєць збільшується на 15–20%, а на третьому – на 35–40% у порівнянні із першим роком. Гусей батьківського стада зазвичай використовують до 5-річного віку, тобто до початку зниження несучості.
Під час комплектування батьківського стада враховують вікові зміни і продуктивність гусей, будову тіла, опірюваність та м’ясні форми. Попередньо визначають живу вагу молодої птиці й виокремлюють гусаків. Самець більшою мірою впливає на живучість і продуктивність потомства, ніж самка, тому його роль у підвищенні життєздатності молодняку дуже велика. Таким чином підбору гусака слід приділяти особливу увагу.
При комплектуванні стада слід дотримуватись такої структури: гуси першого року – 35% від загального поголів’я, дворічки – 30%, трирічки – 25%, старші – не більше 10%. Кількість гусаків повинна складати не менше чверті від кількості птахів у стаді. Батьківське стадо гусей формують щороку в середині жовтня – на початку листопада за рахунок молодняку квітневого або травневого виведення. Виробництво інкубаційних яєць регулюють змінами світлового режиму. Батьківське стадо гусей першого року використання утримують в умовах природного світлового дня, а на другий рік, починаючи з грудня, тривалість світлового дня поступово збільшують до 15 годин за рахунок штучного освітлення. Такий режим зберігають до весни, поки природний світловий день не збільшиться до вказаної тривалості. Після завершення несучості для гусей батьківського стада світловий день скорочують до 8 годин і утримують їх так до 20 днів, після чого знову переводять на 15-годинний світловий день. У такому режимі гуси несуться не тільки навесні й улітку, а й в осінньо-зимовий період.
У птахівництві застосовують стадне, групове й індивідуальне парування. При стадному паруванні певну кількість гусаків утримують разом із гусками. Після збирання яєць для інкубації самців із стада вилучають. При груповому паруванні доцільно групу гусок і гусаків утримувати в одній секції пташника окремо від інших. Індивідуальне парування застосовується тоді, коли самок утримують разом, а для запліднення підсаджують до певного самця в окреме приміщення.
Запліднені яйця гуски починають відкладати через п’ять днів після парування. Заплідненість яєць залежить від живої ваги гусей у племінний період. При виснаженні організму самців у результаті активної статевої діяльності показник запліднюваності зменшується. Щоб вирішити проблему, необхідно організувати додаткову підгодівлю гусей. Також слід враховувати біологію конкретних порід.
У разі застосування для відтворення стада природного парування на одного гусака повинно припадати не більше 3–4 гусок. Для профілактики спорідненого схрещування під час розведення гусей, що негативно впливає на потомство, гусаків слід заміняти кожні три роки, використовуючи для цього яйця або молодняк з іншого господарства.
Після закінчення яйцекладки гусей штучно змушують линяти. Рекомендується такий світловий режим для проведення примусової линьки: перші три доби птицю тримають у темряві, вкрай обмеживши видачу корму й води, потім встановлюють 7-годинний світловий день і годують птицю кормом із вмістом сирого протеїну на рівні 13%, в кормову суміш включають 25–30% трав’яного борошна. Далі тривалість світлового дня щодоби збільшують на одну годину, щоб довести його до 13 годин. Одночасно птицю переводять на раціон племінного стада.
Тривалість линьки становить 60 діб. Другий період яйцекладки повинен тривати не менше трьох місяців. Потім у батьківського стада знову викликають примусову линьку за тією ж схемою.

Дмитро БІЛАЙ
Магістр із технології виробництва та переробки продукції тваринництва

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.