
Темно-синій обрій нашіптує ранкові про зливу. Але сонце таке яре! Та й жодна квітка не віщує дощу – розкриває пелюстки, наче душу. Крок за кроком спускаємося у Бойків яр. Із піднебесної далини услід нам дивиться найвища золота маківка Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. Попереду блищить заплутана поміж кошлатих трав річечка Тарапунька. Моя супутниця – завідуюча навчальною лабораторією […]