
Кілька десятиліть радянська історична наука робила усе можливе, щоб дискредитувати Українську Центральну Раду (далі – УЦР) та її видатних провідників. Навіть у період перебудови академічні видання за допомогою традиційних ідеологічних штампів продовжували характеризувати представницький та керівний центр української демократії передовсім як контрреволюційну, буржуазну, націоналістичну організацію, наголошуючи на так званій антинародній сутності її діяльності. Але із […]