“Під оплески пішов у небуття…”

“Під оплески пішов у небуття, слід залишаючи в людських душах”. У цьому будинку з 1965 по 2015 рік жив видатний актор, корифей Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя, народний артист України Юрій Васильович Попов (1939– 2015)”. Меморіальну дошку з таким написом наприкінці минулого тижня встановили на фасаді будинку по вулиці Пушкіна, 41/28, у Полтаві.
Юрій Попов, незабутній, один із найулюбленіших артистів театру, повернувся із свого небуття таким рідним і впізнаваним у барельєфному зображенні до своїх полтавців. 13 листопада йому виповнилося б 78, а 52 роки свого життя він віддав полтавській сцені, не спокусившись на запрошення столичних театрів. І залишився незамінним – по його відході деякі з вистав було знято з репертуру. Досі його не вистачає нам усім – і колегам, і глядачам, досі болить ця втрата. Пам’ятаємо його Мартина Борулю із однойменної п’єси Івана Карпенка-Карого, Шельменка (“Шельменко-денщик” Григорія Квітки-Основ’яненка), Солопія Черевика із “Сорочинського ярмарку” за Миколою Гоголем, його Тев’є із вистави “Тев’є-Тевель” (п’єса Григорія Горіна за Шолом-Алейхемом), містера Уебба (вистава “Мить… Життя…” за
Торнтоном Уайлдером), Землянику в “Ревізорі” за Миколою Гоголем і ще багатьох дуже різних персонажів, у яких так талановито перевтілювався майстер, аби сказати своїм глядачам про найголовніше, суголосне сучасним проблемам.
Про все це говорили на урочистому відкритті меморіальної дошки видатному діячеві театрального мистецтва його колеги, рідні, друзі.
Автор барельєфа – полтавський скульптор Микола Посполітак. А кошти на встановлення меморіальної дошки збирали і актори театру, і небайдужі полтавці.
Марія ВІТРИЧ,
журналіст.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.