Агрофірма “Маяк”: чим запам’ятається нинішній сільськогосподарський рік

У  короткій розмові із заслуженим працівником сільського господарства України, директором ТОВ “Агрофірма “Маяк” Вячеславом Приймою кілька разів наголошувалося на головному: сировиною підприємство не торгує. Тут, на котелевській землі, переробляється вся продукція рослинництва і тваринництва. Це й нові робочі місця, й додаткові надходження до бюджетів усіх рівнів. Лише за 9 місяців цього року близько 30 мільйонів гривень сплачених агрофірмою податків поповнили районний бюджет. Зароблені тутешніми людьми, ці гроші й використовуватися повинні грамотно і чесно – для добробуту місцевих мешканців.

Говоримо про стосунки орендарів і влади, держави й виробника, різні інтереси та підходи до об’єднання громад. Про новенькі квартири для працівників агрофірми у 5-поверхівці, що вводиться в експлуатацію. Про те, що фінансову підтримку одержують від підприємства лише патріоти своєї справи, про що б не йшлося – спорт, культуру, історію.

Пайовиків в агрофірмі називають партнерами, адже, за словами Вячеслава Прийми, земля – це вирішальна інвестиція в агробізнес. Левову частку робочих місць – 40 відсотків – дає тваринництво, а воно неможливе без достатньої кількості землі. Усі зобов’язання перед партнерами виконуються вчасно.

На запитання, чи є плани щодо підкорення європейських ринків, директор відповів:

– Я не вважаю, що Україна настільки забезпечена натуральною продукцією, щоб продавати її за кордон. Внутрішній ринок не насичений якісною їжею. На жаль, українці ще не усвідомлюють усю серйозність ситуації. Але доки хоча б батьки не усвідомлять, чим ризикують, – починаючи від холодних класів аж до якості їжі у школі чи дитсадку, – нічого не зміниться…

“Оптимізація – це оптимальне забезпечення роботою, а не скорочення зайвих”

З  головним агрономом Володимиром Вербичем говоримо на узбіччі поля:

– Володимире Миколайовичу, чим, крім погоди, особливий нинішній рік?

– Погода щороку має якісь особливості – для того і є агрономічна служба, щоб нівелювати її вплив. Все, що планували на 2017-й сільськогосподарський рік, вдалося. Хіба що недоотримали врожай кукурудзи. По решті культур запланованого досягли, попри затяжні холоди та відсутність дощів аж до самої осені. Клімат змінюється, тому доводиться міняти і технології, і саме бачення роботи на землі. Схиляюся до того, що практикується в США та багатьох інших країнах – нульового обробітку грунту. Адже там, де, наприклад, лежить солома, у найбільшу спеку земля залишається вологою: розгорніть – і під соломою знайдете дощових черв’яків. Пожнивні рештки на полі створюють екран, під яким і зберігається волога. Є в такій технології як плюси, так і мінуси, але ми до цього прийдемо рано чи пізно.

– Якою новою технікою можете похвалитися?

– Із сучасних машин та механізмів цьогоріч придбано кормозбиральний комбайн “Кроне”. Він за продуктивністю на силосуванні кукурудзи, заготівлі люцерни на сінаж замінив півтора комбайна. Працює красиво, швидко, силос дає якісніший.

Придбана в цьому році дискова борона канадського виробництва, потужна, широкозахватна, не просто допомогла відсіятися вчасно, а зекономила місяць роботи.

Фактично нам потрібні вже не трактористи, а оператори – посівного комплексу, зернозбирального. Сучасний трактор заходить на поле, і на моніторі в меню сіялки потрібно занести номер поля, назву культури, вагу тисячі зерен, густоту посіву. Отут і згодяться молоді голови й руки.

“Визначити найдостойніших не можу – в нас немає недостойних”

Головний зоотехнік агрофірми “Маяк” Сергій Грищенко працює в господарстві 11 років, на керівній посаді – 4. Запитую, якими новаціями для тваринництва запам’ятається нинішній рік?

– У цьому році, – розповідає Сергій Анатолійович, – у годівлі ВРХ ставку зроблено на корми, заготовлені виключно “вдома”. На цей крок пішли свідомо: щоб з’ясувати, якого рівня продуктивності можна досягти на власних кормах. Адже маленькі господарства навіть без дорогих кормових добавок отримують достойні результати. І в умовах такого своєрідного експерименту на “натуральність” показники маємо гарні: вміст жиру в молоці становить 3,7–3,8 відсотка, білка – 3,44.

Друга новація полягає в оптимізації кадрів та обов’язків. Якщо, скажімо, на одній фермі мали нестачу робочих рук, на іншій – надлишок, то наразі робочий час використовується максимально ефективно. А за додаткове навантаження людям відповідно підвищено оплату, при цьому тривалість робочого дня не змінилася.

– У ході оптимізації роботу ніхто не втратив?

– Ні. Когось переведено із тваринництва у переробну галузь, хтось перейшов на іншу ферму.

Рік агрофірма “Маяк” закінчує з дійним поголів’ям на трьох фермах близько 1800 голів.

На запитання про кадрові відкриття зоотехнік пояснив, що у кожному спеціалістові вдалося відкрити… друге дихання.

– Чому куплене на ринку м’ясо часто не має такого аромату, як домашня свіжина?

– Кожен вид м’яса має свій період дозрівання. У “Маяку” свинина вигодовується за 9–10 місяців. Білкові та вітамінні добавки використовуються тільки для молодняку до 30 кілограмів: щоб дати стартові можливості для росту. А далі використовуємо корми виключно зернової групи – саме для того, щоб м’ясні вироби мали справжній, а не штучний смак.

Свиней утримується в агрофірмі 5,5 тисячі голів. Є завдання вийти на промислове виробництво баранини: овець наразі близько тисячі голів. Не лише на м’ясо – навіть на вовну є сталий попит.

“Доярки працюють беззмінно з першого дня”

Про таку стабільність свого трудового колективу не без гордості розповідає керуюча молочнотоварною фермою “Годувальниця-2” Людмила Олійник.

– Людмило Григорівно, чим запам’ятається 2017-й для Вас?

– На фермі кожен рік непростий, бо виробничий процес – безперервний. Доїння – триразове, процес розрахований похвилинно, адже найменше відхилення від режиму вплине на продуктивність.

У цьому році колектив МТФ “Годувальниця-2” (відділок №3 села Велика Рублівка) занесено на районну дошку пошани. А це вже визнання. Найголовніше досягнення в тім, що плинності кадрів у нас майже немає. Наприклад, доярки працюють із першого дня беззмінно – більше 10 років. Є всі умови для роботи, зарплата – відповідна. У минулому році ми вийшли на 10-тисячний рубіж надоїв від корови, тепер докладаємо всіх зусиль, щоб утримати позиції. Збільшилося поголів’я, плануємо, що до кінця року нетелей у нас отелиться 900, а з ними клопоту зазвичай багатенько.

– Скільком людям дала роботу “Годувальниця-2”?

– У три зміни на фермі працюють 30 чоловік, з них 8 – доярки. У нас утримується 1050 голів – це і дійне стадо, і телятка, які випоюються молоком.

Що збудували у 2017-му

Будівельна служба агрофірми “Маяк” налічує з інженерно-технічними працівниками два десятки людей. Головний будівельник підприємства Олександр Коросташов розповідає:

– Три місяці тому розпочали будівництво нової сушарки. Це сучасний об’єкт від німецького виробника, авторитетного на ринку сушарок та елеваторів. Він охопить все, що вирощується на наших полях, – пшеницю, сою, соняшник, кукурудзу. Проектна потужність (для різних культур, різної вологості зерна) в середньому становить близько 30 тонн на годину. Зберігатиметься продукція поряд на елеваторі.

На МТФ №1 “Годувальниця-1” закінчили будівництво корівника. Тепер маємо уже три корівники з сучасним підходом до утримання, прямо протилежним традиційному. Ні про яке утеплення на зиму, ущільнення вікон вже не йдеться. У цих корівниках взагалі немає стін, замість них у разі  потреби (коли спрацьовують датчики вологості, вітру, світла) автоматично опускаються штори зі спеціального армованого матеріалу. До свіжого повітря і природних температурних умов телятка привчені змалечку.

Два телятники реконструйовано під сучасні технології – переробляли за технічним завданням головного зоотехніка.

На “Годувальниці-2” будуємо ще одну сепараторну.

“Новинка цієї осені – напівфабрикати”

Такі продукти для пікніка, як купати (маленька ковбаска, начинена шматками м’яса, яку можна готувати на грилі, у духовці, на сковорідці), домашня ковбаска, покупці вже встигли полюбити. Але протягом осені на прилавках мережі магазинів “Рідне село”, де реалізується продукція м’ясокомбінату, з’явилося ще кілька смачних новинок.

– Чим порадували споживачів у цьому році? – запитання до головного технолога підприємства Інни Манів.

– Родзинкою цьогорічної осені стали напівфабрикати. Із вересня у продажу з’явилися котлети “Домашні”, ромштекси “Домашні” і фрикадельки “Дитячі”. Вони швидко стали дуже популярними, адже розроблені згідно з ДСТУ. На фрикадельки є дозвіл для дитячого харчування. Період дегустації проходять ще три види напівфабрикатів: ковбаски “Баварські”, стейки з вирізки, антрекот.

Полюбилася покупцям напівкопчена ковбаса “Баварська з сиром”, новинка “Ліверна селянська” – з додаванням моркви і смаженої цибульки. Ще на два види розширився асортимент сосисок. Весною у продажу з’явилися ковбаски “Делікатесні”, а вже в листопаді запускаємо у виробництво “Елітні” – подібні до мисливських, які треба трошки підсмажувати (як удома, так і на пікніку). Вони мають натуральну оболонку, чистити не потрібно.

– Скільки сировини переробляє м’ясокомбінат за зміну?

– Близько двох тонн м’яса (свинини, яловичини, баранини). Баранина набирає все більшого попиту. Продаємо її або цілим шматком, або у вигляді купатів. Але їх треба або замовляти наперед, або поспішати до магазину раненько. Розмітають, бо готувати таку смакоту вдома – радість для всієї сім’ї.

“Із тістом без добавок працювати дуже важко. Але воно того варте”

Здоровенні блискучі короваї з візерунками колосків і квітів, представлені в Києві на Міжнародній економічній виставці “Агро-2017”, якими милувалися учасники Міжнародного економічного форуму в Полтаві, виготовлені умілими руками маяківських хлібопекарів. За словами технолога пекарні Вікторії Ясько, тутешній молодіжний (на 90 відсотків) колектив дуже любить свою роботу, і напрямок на повну натуральність продукції дівчат не лякає.

– Їздимо на семінари, вивчаємо кращий досвід, але… Пекарня має свою стратегію: не використовувати харчові добавки, – розповідає Вікторія Михайлівна. – Тому гарні європейські рецепти доводиться переробляти на свій лад. Можливо, наша продукція не так довго зберігається, але цей продукт – стовідсотково натуральний, без до-ба-вок.

Із таким тістом працювати дуже важко. Навіть у піч садити треба дуже обережно, бо стукнув лотком випадково – і все, присіло.

Асортимент булочок лише у цьому місяці поповнився здобною із заварним кремом, здобною із вареним згущеним молоком, ватрушкою. Починаємо виробництво сосиски в тісті, причому сосиска – із нашого м’ясокомбінату.

Для крему в булочку із заварним кремом беремо масло у перевіреного виробника – нашого, з Полтавщини. Так, воно дорожче, але це – масло жирністю 82, 5 відсотка!

Заготовили багато морожених ягід: смородини, малини, вишні, полуниці. Незабаром у продажу з’явиться торт “Захер” – зовсім без масла, шоколадний, з абрикосами з місцевого саду. Наш “Наполеон” на смак – як “радянський”, коли ніяких добавок взагалі не існувало. Після участі в одному з семінарів точно знаю: більше половини тортів промислового виробництва – на штучних рослинних вершках. Але шлунок безпомилково відрізнить підробку. Краще купити смаколика не так часто, але справжнього.

Ольга ЩЕГЛОВА,

Микола БЕЗНОС (фото)

“Зоря Полтавщини”.

Повний текст статті читайте на шпальтах „Зорі Полтавщини” від 17 листопада 2017 року.

 

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.