Куди б не закидало життя…

Полтавці Галина і Віктор Вовченки живуть у парі майже 40 років. Свого часу молода сім’я мешкала в Угорщині, в Донецьку, на Чукотці, у Владивостоці, де служив чоловік-військовий. Галина Василівна розповідає, що вийшла заміж за прапорщика. Сама вона, випускниця карлівської школи, закінчила Київський педінститут імені Горького (зараз – університет імені Драгоманова).
Під час служби в Угорщині чоловік Віктор, уродженець Решетилівського району, вступив у військове училище в Донецьку. Галина знаходила роботу скрізь, куди дружину офіцера закидала доля, – працювала вихователем дитсадка, бібліотекарем, продавцем, стрільцем воєнізованої охорони, помічником голови суду… 1992 року подружжя повернулося в Полтаву. Батьки Галини жили в обласному центрі з 1975-го. Її мама писала листи, просила, щоб зятя і єдину доньку перевели додому з Далекого Сходу.
Моя співрозмовниця Галина Вовченко – педагог, бібліотекар, ведуча масових заходів з популяризації книг, поетеса, автор поетичних збірок, фотохудожниця, краєзнавець. Працює у відділі соціокультурної діяльності ПОУНБ ім. І. П. Котляревського. Започаткувала діяльність клубу любителів поезії “Фокус”. Перші власні вірші вона написала ще в школі. Студенткою, зізнається, вже мала в доробку більш професійні твори.
У співавторстві з чоловіком Віктором Андрійовичем написали книгу в епістолярному жанрі “Не влюбляйтесь, девочки, в матросов”, в основу якої покладені факти з їхнього особистого життя. Куди б не закидала доля, завжди підтримують одне одного.
Віктор Андрійович – військовий пенсіонер, майор запасу, працює в державній службі охорони, очолює місцеву громадську організацію ветеранів-прикордонників.
Донька подружжя Вікторія закінчила медичну академію, зараз – лікар вищої категорії, працює в обласному перинатальному центрі.
– Віка в студентські роки писала вірші, пісні, музику, грала на гітарі. У питаннях творчості, мистецтва ми в родині доходимо консенсусу, – каже Галина Василівна. – Донька зараз захопилася іншою творчістю. Займається хенд-мейдом, робить прикраси, весільні віночки, сувеніри з квітами, а ще чудово шиє. Маємо внуків – Діму й Ангеліну. Син Андрій і зять Микола закінчили військовий інститут зв’язку в Полтаві. Є у нас невістка Аня й онучка Яна. Невістка гарно малює і теж захоплюється хенд-мейдом, робить речі в іншому стилі. Ангеліна займається художньою гімнастикою, Яна танцює, бере участь у шкільній художній самодіяльності, Діма захоплюється футболом, навчається в спортивній школі.
Така ось творчо-літературно-військово-медична родина.
Вовченки змолоду шанували своїх батьків, поважали старших, навчають цьому дітей і онуків. Мами Галини і Віктора були подругами, тезками, однокурсницями. Обидві мами – Любові. Тож з подвійної Любові почалося сімейне життя цієї пари, стаж якого наближається до чотирьох десятиліть.

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.