Затишок рідних домівок передають волонтери військовим на фронт

Нещодавно волонтери Кобеляцького міського штабу Тетяна Вільхова, Іван Харченко, Тетяна і Світлана Мєлкозьорови відвідали земляків, які несуть службу на сході України.
– Поїздка була під загрозою, оскільки автобус, яким останнім часом їздили, вже тривалий час на ремонті. Та світ не без добрих людей – звернулись до підприємця Олександра Войта, й він, не вагаючись, допоміг транспортом. Оскільки автобус був значно більшої вантажопідйомності, то відвезли військовим більше вантажу, ніж зазвичай, – розповіла Тетяна Вільхова. – За кермом поїхав Влад Лещенко. Це – перша для нього поїздка в зону АТО, тож принесла як напруження (на прохання військових у темну пору в населених пунктах доводилось рухатись з вимкненими фарами), так і безліч вражень від побаченого та висновок: захисникам потрібна допомога, потрібні приємні емоції, які приносять зустрічі з волонтерами.
Першою у маршруті руху кобеляцьких волонтерів була зустріч з Іваном Пастуховим з Мідянівки. Перед поїздкою, коли спілкувались з ним по телефону, дізнались про те, що військовим потрібні мішки, скоби, плівка, лопати, електропровід, лампочки, розетки, цвяхи, робочі рукавиці, матраци… У зв’язку з ротацією їм необхідно облаштовувати бліндажі на новому місці.
Одне з прохань військових було таке: привезти Державний прапор розміром 3х3 метри. Дізнавшись від волонтерів про це побажання, підприємець Ольга Савуцька безкоштовно передала в зону АТО прапор.
– Словами не передати, скільки це викликало радості! Хлопці розповіли, що вони вже мають 15­метрову металеву трубу, на якій піднімуть прапор і закріплять на найвищому дереві. За кількасот метрів стоять сепаратисти, тож нехай вони знають, що територіальна цілісність України непорушна, – переповіли розмову волонтери.
Іван Пастухов був на нічному чергуванні. Та коли побратими дізнались, що їдуть волонтери, оперативно його замінили, аби він зміг поспілкуватись із земляками, отримати гостинці. Окрім передачі з дому, Ваня, як і всі, отримав продукти, миючі засоби, засоби гігієни.
Фото на пам’ять не зробили: на вулиці ще було темно й дуже холодно. На блокпості, де спілкувались, військові грілись біля буржуйки.
Недалеко, й теж у підрозділі морської піхоти, служить Євген Гречин із Орлика. І хоч дзвінок від волонтерів його розбудив, але це була дуже приємна звістка. Виявилось, що й тут військовим потрібні плівка, скоби, цвяхи, інструменти. Холодна погода змушує утеплятись, а надія на допомогу тільки на волонтерів.
До речі, земляків відвідав кобелячанин, який був призваний на службу під час третьої хвилі мобілізації. Після побачених умов служби він зробив висновок: «Нам було легше служити, ніж зараз».
Далі була зустріч із побратимами учасника АТО Олексія Мєлкозьорова (світла йому пам’ять). На їхнє прохання привезли телевізор, плівку, цвяхи, сокиру. Живуть у приміщенні колишньої ферми, показали, як зуміли створити елементарні побутові умови. Віддали порожні банки, тож землякам, які побажають поділитися консервацією, є посуд на заміну. А ще передали яскраву драбинку-турнік, яка тепер служить вихованцям дитсадка  «Золотий півник».
Поспілкувавшись із військовими, які ремонтували техніку, поїхали до Сергія Гнєзділова. До продуктового набору додали те, що замовляв, а ще – передачі від рідних, кумів і найголовніше – малюнки від сина.
– Дещо довелось зачекати Максима Клименка. Зустріч із ним, як завжди, була теплою, а на згадку нам залишився прапор бригади, – розповіли волонтери…
На прохання Діми Бородая привезли бензопилку, ремкомплекти до двигуна і карбюратора, котушку, мастило. Та, на жаль, не змогли виконати всі прохання, бо досить проблемно знайти запчастини до автомобіля «ГАЗ­66». Військові передали сувенірні шоколадки для вихованців дитсадка «Золотий півник» за чудові малюнки, які принесли позитивні емоції, додали тепла рідних домівок.
Сергій Онищенко з Василівки і Юра Бородай із Орлика теж просили волонтерів привезти плівку, аби захиститися від холоду. Як і всім, передали продукти, миючі засоби та подарунки від колективу районного будинку дитячої та юнацької творчості.
І, дізнавшись, що районний військовий комісар Сергій Каплатий теж несе службу на сході, волонтери зустрілись з ним і пригостили смаколиками.
– Так приємно зустріти земляків, побачити автомобіль з полтавськими номерами, – зізнався Сергій Миколайович.
– Цього разу дещо проблемніше проїхати блокпости. Якщо раніше слово «волонтери» звучало як пароль, то зараз перевіряли документи, мабуть, ситуація змушує бути більш уважними й не довіряти, а перевіряти, – говорить Тетяна Вільхова й продовжує: – Ми ще були в дорозі, як наші земляки – бійці АТО  стали телефонувати й дякувати за щирі зустрічі.
Нехай читачі знають імена тих, хто дбає про військових. Це – колективи Бутенківської, Вільховатської, Кобеляцької № 3 шкіл, а також оптового магазину «Два куми», НВК № 1, районного будинку дитячої та юнацької творчості. Це – підприємці Олег Безкібальний, Роман Василенко, Ольга Савуцька, Вікторія Калініченко, підприємець із Новомосковська, кобелячани Володимир Яловега, Олександр Спиця, Наталія Жорняк, колективи ПрАТ «Завод продтоварів «Мрія», ДНЗ «Золотий півник», жителі Іванівки, працівники однієї із заправок. Приготували страви члени міського штабу волонтерів та їхні помічники. Окремо слід сказати про підприємця Івана Проскуру, який заправив пальним автобус та виділив дві тисячі гривень, аби на прохання нашого земляка Романа Петренка купити йому бушлат, комбінезон і спальник.
Шановні земляки! Не забувайте, що коли у вас тепло й затишно, то в цей час хтось на холоді захищає ваш спокій. Знайдіть можливість допомогти захисникам відчути, що про них пам’ятають, за них хвилюються. Посередниками в добрих справах, як завжди, виступають волонтери: 095 890 97 02.

Наталя ПУЗИНА
Журналіст

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.