Вознесіння Господнє

Велике свято на згадку про подію Вознесіння Спасителя світу Іісуса Христа в Небесний храм Свого Отця відзначається на сороковий день після Великодня. Цього року воно припадає на 21 травня. Вознесіння Господнє є свідченням неподільного з’єднання Божества й людства в особі Іісуса Христа.

Протягом сорока днів після Свого Воскресіння Господь являвся учням і розмовляв із ними про Царство Небесне. Відомості про Вознесіння Господнє можна знайти в Євангеліях від Луки та Марка. Описана ця подія також у Діяннях Святих Апостолів. Зустрівшись із апостолами й вирушивши з ними на Єлеонську гору, Іісус Христос наказав їм не залишати Єрусалим, а чекати хрещення Духом Святим. Апостоли хотіли довідатись, коли це має відбутися. Він же відповідав: “То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і моїми ви свідками будете в Єрусалимі і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі. І, прорікши оце, як дивились вони, він угору возноситись став, а хмара забрала Його з-перед їхніх очей…”
Так Господь і Спаситель наш Іісус Христос Вознісся Своєю людською природою на Небеса і сів праворуч Бога Отця Свого. Ученики довго стояли і дивилися вслід Йому. Тоді явилися перед ними два ангели в білих одежах і сповістили про грядуще Друге пришестя Іісуса Христа. Після цього апостоли повернулися в Єрусалим з великою радістю і залишалися там усі разом, очікуючи зішестя Святого Духа.
Джерела трьох перших сторіч не містять жодних відомостей про відзначення Вознесіння Господнього. Загальновідомим воно стає у  IV столітті. Історик Сократ називає його “всенародним святом”. Подію Вознесіння звеличили своїми проповідями святі Іоанн Золотоустий, Григорій Ніський, Епіфан Кипрський та iнші видатні богослови. В IV столітті цариця Єлена поставила храм на честь цього свята на місці Христового Вознесіння.
Свято Вознесіння Господнього – це останній день, коли віряни вітаються словами “Христос Воскрес!” Народна назва свята – “Вшестя”. Вважалося, що цього дня найкраще росте будь-яке зело. Щоб не заважати йому буяти, селяни не працювали, а цілими родинами йшли в поле оглянути посіви.
У деяких місцевостях до Вшестя випікали печиво у формі драбинок, в інших – так звані поминальні паски та фарбували крашанки, щоправда, їх уже не освячували в церкві. З такими гостинцями люди навідувалися до могилок на цвинтарі. Але крашанки можна було брати з собою і в поле. Їх качали по молодих сходах.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.