Пліч-о-пліч з лікарями

Комунальна установа “Полтавський обласний центр стоматології – стоматологічна клінічна поліклініка” Полтавської обласної ради обслуговує 104 тисячі міського дорослого населення та надає консультативну допомогу пацієнтам з усієї області. Мало знайдеться людей, кому не знайомі стоматологічні проблеми. Як розповідає заступник головного лікаря закладу Віктор Харченко, лікарі й медсестри ортопедичного, хірургічного та терапевтичного відділень обслуговують навіть лежачих пацієнтів удома: і лікують, і протезують, і видаляють зуби. На базі поліклініки працює сім кафедр медичної стоматологічної академії. У числі трьох сотень штатних працівників закладу – 83 посади медичних сестер.
Найважче – психологічно підготувати хворого до хірургічного втручання
Головна медична сестра установи Вікторія Масіч із вдячністю згадує свою попередницю Антоніну Андріївну Пчелінцеву – ветерана праці, мудру жінку, яка стояла біля витоків створення дружного нинішнього сестринського колективу. Сама Вікторія Борисівна прийшла у 1987 році сюди після закінчення фельдшерського відділення медичного училища на посаду медсестри-анестезистки. І вже через рік стала старшою медсестрою одного з відділень, у 2008-му – головною медсестрою закладу. Про своїх підлеглих розповідає дуже тепло. Разом ідемо до хірургічного відділення, яке очолює Володимир Титаренко.
– До хірургів-стоматологів звертаються ті, кому найдужче болить. І саме медсестра повинна знайти потрібні слова, щоб підтримати людину, якій страшно, боляче, яку очікує складна процедура. Медсестра готує робоче місце лікаря, індивідуальний набір інструментів для кожного пацієнта. Найважче іноді буває психологічно підготувати хворого до хірургічного втручання. У трьох залах відділення працюють у дві зміни пліч-о-пліч з лікарями 10 медсестер. Їх очолює старша медична сестра відділення Лідія Василівна Пошивайло, дуже вимоглива й відповідальна, наставник і безперечний авторитет для молоді, – розповідає Вікторія Масіч.
“Плинності кадрів у нас немає”
Хіба що хтось із молоді заміж іде, у декретну відпустку або ветерани – на пенсію, – усміхається Лідія Василівна на запитання, чи велика плинність кадрів.
Запитання не випадкове, адже зарплата медсестри, м’яко кажучи, не дуже… Та традиції тутешнього дружного колективу закладалися ще років із 30 тому, коли очолювали відділення Айзік Львович Рудий, потім – Борис Іванович Тесленко. Ті традиції, коли кожен чітко знає і виконує конкретні посадові обов’язки, коли все розписано персонально і погодинно, коли є в кого спитати поради і попросити допомоги, живі й досі. Тому кожне робоче місце неабияк цінується.
На жаль, нещодавно з відділення пішли на заслужений відпочинок корифеї сестринської справи Світлана Григорівна Пфунд, Лідія Андріївна Моргун. На їхні місця прийшла і за рік вже прижилася в колективі молодь. Продовжує ділитися величезним професійним та життєвим досвідом з молодими колегами ветеран відділення Любов Дмитрівна Шевченко.
Днями з нагоди професійного свята з-поміж трьох відділень закладу пройде конкурс майстерності медсестер. Це відділення представлятиме Тетяна Шабан, молода медична сестра з хірургічного залу.
“Якби життя змусило змінити професію, це було б жахливо”
Медична стоматологічна хірургічна сестра Віра Микитівна Шевченко про медицину мріяла з дитинства. Медиків у родині не було. Старший брат 15-річним війну закінчив в Угорщині, став військовим і Віру забрав до Києва від бабусі після
9 класу. Там вступила до медичного училища. Каже, що вчили тоді неабияк, усі викладачі – з медінституту імені Богомольця. Згодом, комісований з армії, перебрався до столиці й молодший брат, вступив до медінституту. Жити повоєнним сиротам було ні за що, тому студентові довелося підробляти на станції швидкої допомоги. Трималися одне за одного й дитячі мрії таки здійснили. Єдине, про що шкодує Віра Микитівна, – що не отримала вищої освіти. Щоб підтримати студента, працювала медсестрою на півтори ставки. Зараз брат мешкає в Києві, психоневролог за фахом. А Віра згодом вийшла заміж за полтавця, хоча столичні вулиці, сквери, проспекти маряться їй і досі.
– Якби життя змусило змінити фах, це було б жахливо, – так відповідає Віра Микитівна на запитання, чи не шкодує про вибір професії. – Стаж переривала лише двічі: коли в дитинстві хворів старший син та коли через багато років помер чоловік. Тоді з депресії та відчаю знову повернула до життя робота.
Як каже, увесь час працювала, не присідаючи. Дільничною медсестрою дитячої міської лікарні доводилося тягти півтори зміни – з ранку до пізнього вечора. І вже 41 рік трудиться в стоматології.
– Я все життя провела на роботі, без неї себе не уявляю. І зараз, коли дівчата ідуть у відпустки, буває, працюю на три зали: хірургічний і два терапевтичних, – розповідає Віра Микитівна.
Трудовий стаж Віри Шевченко – 58 літ. Наступного року їй виповниться 80. Браво і найщиріші вітання з нагоди професійного свята!

Медичні сестри хірургічного відділення Оксана Дежнюк, Тетяна Татарко, Віра Шевченко, Лідія Пошивайло, Наталія Линник, Любов Шевченко.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.