Напередодні обласного свята на Шар-горі до нас, у редакцію Козельщинської районки, зателефонувала жінка, молодим голосом відрекомендувалася Оленою і запитала:
– Ви можете дати якусь інформацію про ваше обласне козацьке свято? Я шукала скрізь в Інтернеті, на щастя, знайшла сайт вашої газети і контакти. Хочемо приїхати, але цікаво дізнатися, яка програма?
Я почала розповідати про загальну концепцію, традиційний хід урочистостей на Шар-горі, а на запитання «Чи буде цікаво дитині?» зауважила, що працюватимуть різноманітні атракціони, продаватимуться солодощі, іграшки, сувеніри… У відповідь несподівано почула: «Ні, нас не це цікавить… Хочемо своєму малюку показати національні традиції, справжніх козаків, щоб він відчув себе українцем…» Ось нарешті – ВОНО! Я відчула справжню гордість: за майже двадцятилітню історію нашого широковідомого в області свята «Козацької слави цілюще джерело» досягнуто його мети – вселити у кожного отой незбагненний і незламний дух українства, козацтва. Об’єднати всіх, таких різних, у єдине ціле – волелюбне, часом бунтівне, і в той же час творче, працьовите, гостинне і веселе товариство.

Тож 31 травня, незважаючи на зливу, що тільки-но закінчилася, до Шар-гори потяглися вервечки автівок, пішоходів, велосипедистів, мотоциклістів. Негода не стала на заваді традиції, і всі бажаючі прийшли сюди причаститися від символічного джерела козацької слави.
Традиційну колону почесних гостей вів, як завжди, колоритний персонаж – козацький отаман Яків Остряниця, а за ним ішли голова облдержадміністрації Віктор Бугайчук, єпископ Кременчуцький і Лубенський УПЦ Миколай, керівники району Юрій Марченко та Григорій Чикриж, депутат обласної ради, генеральний директор ТОВ «АФ «Добробут» Олександр Коваленко, голова Решетилівської районної ради Петро Кошовий, інші почесні гості.
Урочистості розпочалися, як і завжди, покладенням квітів до пам’ятного знака на честь наших славетних предків.
…Небо розгодинювалося, люди все прибували і прибували, й скоро Шар-гора розквітла українськими віночками (їх тут же можна було купити, і торгівля йшла досить жваво), вишиванками, синьо-жовтими прапорами і прапорцями та малиново-синьо-жовтими стрічками (кольори прапора Козельщинського району). Були козацька каша і козацькі розваги, далеко навкруги линули українські пісні, кружляли дитячі каруселі, біля виставок виробів народних умільців і яток із сувенірами юрмилися глядачі й покупці. По всій довжині майдану простяглася колона чудернацьких мотоциклів – байків (це на свій зліт приїхали байкери з усієї України), біля яких міг сфотографуватися кожен охочий… З-поміж усього цього барвистого око виокремлювало найколоритніше або ж найдивніше. Ось чорношкірий гість свята пропонує розпис тіла хною. Ось дівчина з команди байкерів осідлала живого – не металевого – коня (цікаво, який кращий?). Ось у однакових віночках зі стрічечками йдуть бабуся, дочка й крихітка-внучечка. Ось незмінні на Шар-горі баба Параска й баба Палажка пригощають козацькою сивухою зі справжньої сулії…
Не можна не відзначити, завдяки кому з року в рік усе краще облаштовується майдан на Шар-горі. Козельщинський полк Наддніпрянського козацтва на чолі з Володимиром Плескачем, можна сказати, узяв шефство над Шар-горою. Дерев’яний частокіл перед майданом, чудова стилізована сторожова вежа, яку цього року добудували, на вході й біля нього – поклонний хрест, установлений напередодні та освячений перед самим початком свята, – усе це справа рук наших козаків. Беззмінний організатор і натхненник – Анатолій Срібний, хвацький козацький полковник і за сумісництвом – перший заступник голови РДА. Іван Кравченко – активіст і творча натура, фотохудожник і умілець, автор пам’ятних дубових знаків на Шар-горі: «Кукаган» та барельєфа, вкопаного поряд із поклонним хрестом, де вирізано: «Поклонітеся древній землі предків наших, пом’яніте їх в мислях своїх». Юрій Костина – столярних справ майстер із Пашківки (саме у його майстерні «народилася» оглядова сторожова вежа, яка по праву стала найвизначнішою спорудою на Шар-горі). Й не можу не згадати постійного спонсора свята – ТОВ «Агрофірма «Добробут» на чолі з депутатом обласної ради Олександром Коваленком, а також фермерів Сергія Сушка, Богдана Боровицького, Василя Кириченка, Валерія Касанова, В’ячеслава Вітченка, Миколу Білоуська, Олександра Федорченка та Василя Бордюка, приватного підприємця Віктора Маренича.
А з оглядового майданчика видно, як розгортається театралізоване дійство – бій українських козаків із бусурманами. Звичайно, перемогу здобувають наші, й з цього приводу всюди лунає: «Слава Україні! Героям слава!» Ці гасла чути було по всій Шар-горі як протягом урочистостей, так і потім, під час концерту чи просто спілкування. Багато людей, особливо молодь, вітали один одного цими словами замість буденного «Привіт!» чи «Здрастуй!» І в цьому відчувався вплив сьогоднішніх подій у державі, особливо на її східних кордонах. Про це проникливо говорив голова облдержадміністрації Віктор Бугайчук:
– Дивишся на просторий степ, вдихаєш оце повітря і розумієш, чому свято назвали «Козацької слави цілюще джерело». Коли приїздиш сюди, то відчуваєш отой незбагненний дух, що є всередині кожного з нас, те, до чого неможливо торкнутися руками. Звідси він починається, дух наш національний, український, який неможливо знищити. І сьогодні, коли постали чергові випробування, коли сусідня держава вирішила, що має вчити нас жити, вказувати, яку нам державу будувати, ми показали, що ми є українці. Вони заздалегідь зробили все, щоб зруйнувати армію, завербували наших правоохоронців, вели роботу, спрямовану на розвал України. Не вийшло! Представники компетентних служб мені розповідали, що найманці з Кавказу, які зараз воюють на боці сепаратистів, були дуже здивовані «украми» (так вони нас називають): мовляв, «укри» дуже швидко навчилися воювати! Український дух, що йде звідси, допомагає нашим воїнам стояти за Батьківщину. Герої, які пішли на Небо з Майдану і які зараз віддають своє життя за нас, за цей степ, за це повітря, вони ніколи не вмирають. Скільки зазіхали на нашу територію, нищили нашу мову, але з духом нічого не змогли зробити. І не зроблять, бо український дух перемогти неможливо!
Узагалі драматична ситуація, у якій нині перебуває Україна, а з нею – і ми, наклала свій відбиток на все, у тому числі й на цьогорічне свято. Особливо гострою стає потреба у міцному плечі однодумця поруч. Про патріотизм не варто говорити – це те сокровенне, яке горить у душі незгасимим полум’ям і яке неможливо висловити, яке бачиш в очах земляків, чуєш у розмовах навіть про зовсім буденні речі. Тому й тягнешся серцем сюди, до цього невичерпного джерела козацької відваги, щоб відчути себе часточкою цілої нації, якою сьогодні справді можна гордитися. Так, ми пишаємося своїми предками, вшановуємо їх. Але радісно від того, що є привід для гордості за покоління нинішнє, що майбутнє такого народу має бути – і буде! – світлим і прекрасним.
***
…Мені не вдалося зустрітися із молодою додзвонювачкою Оленою. Певно, їхня родина із синочком побувала на Шар-горі. Сподіваюся, що вони побачили справжніх козаків.

Надія ЛИТВИН
Журналіст