День рятівника у календарі свят встановлено 2008 року Указом Президента України. Із професійним святом вітають працівників аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, інших спеціальних формувань, а також громадян, які брали участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захищаючи життя і здоров’я людей. Окрему когорту серед них складають чорнобильці-ліквідатори.
Особливості професійних обов’язків рятувальників такі, що вимагають виявляти споконвіку найшанованіші риси характеру – мужність, сміливість та силу духу. Їхня повсякденна робота супроводжується постійним ризиком, і, відводячи в екстрених ситуаціях біду від інших, їм не завжди вдається залишатися неушкодженими, іноді порятунок людського життя вартує їм свого власного. Тож на урочистостях рятувальники завжди вшановують героїв-колег, які відійшли у Вічність, хвилиною мовчання.
Одним із найавторитетніших вітчизняних навчальних закладів, де готують фахівців пожежно-рятувального профілю, є Національний університет цивільного захисту України, що в Харкові. Його історія починається ще з 1928 року, коли Радою Народних Комісарів УРСР було прийнято постанову про створення дворічних постійно діючих Всеукраїнських пожежно-технічних курсів. Наймолодшою в Україні серед споріднених навчальних закладів є Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, що в Черкасах. Випускниками цього вишу були лейтенанти внутрішньої служби Володимир Правик та Віктор Кібенок, яким судилося стати першими вогнеборцями-ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС. Обоє отримали несумісну з життям дозу опромінення, звання Героя Радянського Союзу їм присвоєно посмертно.
День рятівника співпадає з днем вшанування Православною Церквою ікони Божої Матері “Неопалима Купина”. Вважається, що ця ікона є захисницею від пожеж і особливим образом Пресвятої Богородиці, котрий покровительствує рятувальникам-вогнеборцям у їхній небезпечній роботі.

Підготувала
Вікторія КОРНЄВА.