Життя як дім

Наше життя – немов книга. Кожен день – нова сторінка. Чи потрібно читати між рядками? Чи треба заглядати вперед? Хто сценарист і режисер наших сновидінь? Можливо, осінь, що переповнена ностальгією за теплом, умита дощами?.. У всьому, що з нами відбувається, є якась логіка. Прекрасно відчувати, що життя складається в якийсь сюжет. Тоді розумієш, що люди, які зустрічаються, зовсім не випадкові. Сни, кольорові, алегоричні, дають підказки до вирішення запитань, що турбували вдень. Треба прислухатися до внутрішнього голосу. Може, це ангел-охоронець подає знак, можливо, це те, що називають інтуїцією. Потрібно орієнтуватися на все це, а не на відображення в калюжах, чорних котів чи жінок з порожніми відрами. Найвірніші сигнали потрібно шукати всередині себе.
Іноді корисно прогулятися вулицями рідного міста, як ходять туристи – з широко відкритими очима. І здивуватися навколишньому – архітектурним ансамблям, пам’ятникам і чарам осені, яка одягла Полтаву в жовтогарячі, червонясті фарби, до чого ми вже звикли, коли проходимо чи проїжджаємо своїм щоденним маршрутом. Чи прийти додому і по-новому поглянути на фото на стінах, меблі, улюблені книги, перегорнути сторінки сімейного альбому, переглянути улюблений фільм, вдихнути аромати чаю, кави, подумати, як вам поталанило, що ви живете в цей час і в цьому місті. З боку краще видно фарби, напівтони, яких часто не вистачає для радості. Адже осінь – це як символ тяжіння до будинку, сім’ї. Сезон, коли всі хочуть повернутися на круги своя. Дні біжать швидше, у них менше дрібниць і відтінків – життя кожного рухається зі швидкістю загального потоку міста. Проте ми маємо змогу зупинитися. Адже чим голосніші вулиці, тим тихіше має бути вдома. І чим яскравіші вогні реклам мегаполісів, тим м’якше світло в наших оселях. А якщо уявити життя як дім? Чи такий він, як малювали у мріях? Нині якраз час досягнути цього завдяки змінам… І пам’ятайте, що 40 відсотків щастя вимірюється реакцією на зовнішні події, а не самими подіями.
То чого чекаємо? За роботу…
Дім сумував, відвик від музики, сигналів SMS. Можна розібрати валізи, а головне – розібратися в собі. Дім любить вас будь-якими. І ви цінуйте його вірність, зупиніть дні… Пригадайте, помовчіть. Адже найважливіші слова можна почути лише у повній тиші.

Оксана КРАВЧЕНКО,
журналіст.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.