Її урочисте відкриття відбулося у виставковій залі – в Полтавському художньому салоні – якраз у той день, який осяяв жовтневим золотом 65-ту осінь митця. А що випало йому відзначати день народження ще й на порозі професійного свята – то вже знак долі.

Юрія Самойленка щиро привітали, вручивши почесні відзнаки, голова обласної ради Іван Момот, начальник управління культури облдержадміністрації Геннадій Фасій, представники міської влади, артисти обласної філармонії, друзі, колеги, учні, рідні. Преосвященнійший Федір, єпископ Полтавський і Кременчуцький (УПЦ КП), вручив іменинникові високу церковну нагороду – орден Святого Архистратига Михаїла.

Численні промовці не забули розкрити чи не всі чесноти винуватця події – його яскравий талант митця і педагога, керівника спілчанської організації, яку він очолює уже 15 років, активного церковного діяча, надійного товариша і просто доброї, світлої людини.

“Земле моя…” В цій назві, взятій із поезії Івана Франка, – і освідчення в любові до рідного краю, до світу Божого, і прошептане душею митця прохання до землі-матінки простити нас, грішних, що не вміємо як слід берегти її й бути вдячними за її щедроти. Краєвиди, де так затишно від сонячного проміння, яке золотим дощем огортає рідні простори, де сяють куполи сільських церковок і міських храмів, де кружляють лелеки, нахиляючи крила до затишних дворів, не лише замилування дарують глядачам, а й питання: чи так ми живемо, щоб бути гармонійними у цій красі, Богом дарованій?