“Полтававодоканал” – складний організм

У тому, що КП “Полтававодоканал” – це складний, але злагоджений механізм, головна функція якого – подача полтавцям і мешканцям області чистої питної води, здійснення водовідведення, мали змогу переконатися журналісти місцевих ЗМІ, в тому числі й автор цих рядків, взявши участь в експерименті, запропонованому цим підприємством. Кожен із нас добровільно погодився на короткий час стати співробітником одного з підрозділів “Полтававодоканалу”, щоб краще зрозуміти, в яких умовах доводиться трудитися працівникам підприємства і з якими труднощами стикатися. Отож хтось із моїх колег працював у диспетчерській, абонентській службах, інші – на очисних спорудах, в аварійній бригаді, лабораторії по стічних водах, інспекції з охорони водних ресурсів… Виявилося, що співробітники багатьох служб “Полтававодоканалу” працюють в умовах підвищеної загазованості, на глибині до 8 метрів, із залученням складних механізмів, для яких потрібна висока електронапруга…

Чи можна пити воду з крана?

Мені пощастило побувати в серці КП “Полтававодоканал” – в хіміко-бактеріологічній лабораторії питної води.

– Ми проводимо контроль якості питної води у свердловинах, на міських водозаборах й у водопровідній мережі міста, – розповіла начальник лабораторії Влада Курішко про специфіку роботи очолюваної нею служби. – З цією метою беремо проби води з вуличних і дворових колонок у різних частинах міста відповідно до графіка.

До речі, саме в лабораторії я дізналася, що кілька років тому в Полтаві було 730 колонок, а зараз залишилося всього 534. Розташовані вони здебільшого в приватному секторі – тож раптом у місті станеться якийсь “форс-мажор”, мешканцям багатоповерхівок доведеться вмиватися хіба що водою, придбаною в супермаркеті. Та й ті колонки, які ще залишилися в Полтаві, майже всі потребують дрібного або й капітального ремонтів. Найбільш руйнівний фактор – людський: на багатьох колонках відсутні металеві деталі. Самі вони – під надійним замком. Тож тому, хто не має від них ключа, їх не відкрити. У КП “Полтававодоканал” пояснюють, що такий захід перестороги – вимушений, адже є досить охочих користуватися водою, так би мовити, поза обліком, до того ж псують самі колонки.

Мала можливість у цьому переконатися, коли разом із лаборантом Світланою Фелоненко поїхала брати проби води на хіміко-бактеріологічне обстеження. Більшість колонок, які ми об’їхали, підтікають, унаслідок чого вода затікає в колодязі.

– Але це не впливає на якість питної води так само, як і потрапляння вниз талих вод. Однак у таких випадках ми все одно робимо перевірки, й особливо – в період дощів і танення снігу, – пояснила Світлана Фелоненко.

На спеціалістів, які час від часу з’являються біля колонок, щоб взяти воду на аналіз, люди реагують неоднозначно. Хтось допомагає, розуміючи, що це – заради його ж безпеки, а є й такі, що виявляють невдоволення та навіть агресію…

Влада Курішко розповіла багато цікавого про якість води у міській водопровідній мережі. За її словами, рідина відповідає існуючим стандартам і є однією з найякісніших не лише в Україні, а й у Європі. Вода надходить у полтавський водогін із глибини від 500 до 700 метрів і вважається артезіанською. Теоретично вона настільки чиста, що навіть не потребує додаткового очищення. Але відповідно до санітарних вимог її знезаражують гіпохлоридом натрію – речовиною, фактично нешкідливою для людини. На моє запитання, чи не її залишки спостерігаємо, наливаючи воду з крана, Влада Олександрівна пояснила:

– Білуватий відтінок води, який швидко зникає, – це кисневі пухирці, а не “хлорка”, як дехто думає. Під тиском рідина захоплює кисень і таким чином збагачується ним. Така вода не шкідлива, а, навпаки, дуже корисна. А от пропущена через домашній фільтр настільки очищується від мікроелементів, що стає дистильованою і від того втрачає корисні властивості. Через те я п’ю тільки проточну водопровідну воду без попереднього кип’ятіння чи очищення й іншим раджу.

Найбільша проблема – зношеність водопровідної мережі

Після завершення експерименту журналісти мали змогу поділитися враженнями від перебування у ролі працівників КП “Полтававодоканал”, поспілкуватися із генеральним директором комунального підприємства Андрієм Іванішиним та головним інженером Олегом Кретовичем.

– Незважаючи на непросту фінансову ситуацію, в якій нині перебуває “Полтававодоканал”, колектив нашого підприємства робить усе можливе, щоб мешканці Полтави і району безперебійно отримували якісну питну воду, – зазначив Андрій Іванішин.

Серед найбільших проблем, які існують нині в роботі КП “Полтававодоканал”, – це зношеність водопровідної мережі, що подекуди становить 50–70 відсотків. Звичайно, це негативно позначається на якості води. Але спеціалісти КП “Полтававодоканал” запевняють, що, й попри це, вона відповідає санітарним нормам і придатна для споживання.