Українське житло: європейські ціни й вимоги несумісні з радянськими звичками

На відміну від України наші найближчі сусіди із колишнього соцтабору з енергомодернізацією впоралися років за 10. Чому ми так відстаємо? Як модернізувати своє помешкання, щоб звести до мінімуму втрати енергії та грошей? Збираємо думки й досвід експертів.
“Ми кидаємось у крайнощі за вказівками чиновників”
Наш експерт – Артем Вірченко, директор енергосервісного підприємства “ЕСКО Лтава”, що впроваджує найрізноманітніші енергозберігаючі технології, починаючи від найпростішого – LED-світильників – аж до котелень на альтернативному паливі та повної енергомодернізації багатоповерхівок.
– Артеме Валентиновичу, розкажіть, наскільки популярні такі заходи й технології на Полтавщині?
– Попит на модернізацію є, але населення, на жаль, неправильно зорієнтоване. Часто нам із телевізора поважні люди, відповідальні чиновники пропонують те, що не на часі або й взагалі не потрібно. Пам’ятаю, як років 20 тому було кинуто клич міняти усі теплові мережі, бо саме там – найбільші втрати. Там дійсно потрібна реконструкція, тому кошти у тепломережі вклали величезні, два заводи почали випускати попередньо ізольовані труби, але… Час пройшов, а собівартість тепла не зменшилася, його споживання майже не скоротилося. Наступний кинутий у суспільство меседж – якщо газ дорогий, шукайте дешевше паливо. Почався масовий перехід на твердопаливні котли: житлових будинків, навчальних закладів, районних котелень. Приватний сектор пішов по дрова в лісосмуги. Адже дрова найдешевші, – усміхається співрозмовник, – особливо якщо їх украсти… Але ж, люди добрі, коли починаємо рахувати, скільки районна котельня “жере” тих дрів (крім того, що їх десь треба взяти, потрібно ще десь зберігати, рубати, кудись попіл дівати), економія виявляється дуже сумнівною. За пару років подвір’я котельні вже засипане попелом навпіл із трісками. Сміття й багнюка.
Ми кидаємося у крайнощі за вказівками чиновників, котрі й самі не завжди розуміють, чим скінчиться той чи інший експеримент. А наші добрі сусіди – чехи, поляки, німці – все це вже пройшли, розробили методику.
…Артем Валентинович починає малювати схему. Котельню – на аркуші з’являється хатка з високим димарем. Трубу тепломережі, будинок – разом із теплокомунікаціями у підвалі та на горищі. Процентів 8–10 тепла втрачається вже в процесі згорання. Через мережу – невідремонтовану, погано ізольовану, не доходить до споживача ще 10, максимум 15 відсотків. А от решта виробленого тепла – близько 70–80 відсотків – пов-ніс-тю, без жодної економії, витрачається на обігрів будинку! А ми чомусь починаємо економію та модернізацію з протилежного боку – палива, котла, тепломереж тощо.
– У серпні ми обстежували багатоповерховий будинок у центрі Миргорода, – продовжує наш експерт. – За один зимовий місяць 9-поверхівка на 3 під’їзди споживає 120 тисяч гігакалорій тепла, що загалом коштує близько 160 тисяч гривень. Як для будинку з тепловим лічильником, це справді дуже багато. Тому мешканці вирішили збудувати свою газову котельню на даху. За результатами наших підрахунків, для найекономнішої котельні газу потрібно буде спалити за місяць на 120 тисяч гривень. Зекономити 40 тисяч – начебто добре. Але ж це – без вартості електрики для роботи насосів та самих котлів, без зарплати людей, які цю котельню обслуговуватимуть, без ремонтного фонду – таке обладнання потрібно постійно наладжувати. Ці витрати залишать від прогнозованої економії тисяч 10. Мешканці квартир на своєму гаманці полегшення не відчують. А будівництво котельні – це ще й врізка в газопровід, установка шкафної. Купа проектів та узгоджень… Загалом мільйона на півтора гривень. То чи варті всі ці клопоти й витрати такої економії?
На моє переконання, потрібно розумно розпорядитися тим, що є.
Як у Щецині 200 багатоповерхівок модернізували
Якщо всі заходи із термомодернізації виконати правильно, то споживання гарантовано зменшується наполовину. Але всяка модернізація, як пояснює Артем Вірченко, передбачає певні етапи.
По-перше, у багатоквартирному будинку треба встановити тепловий лічильник. Цей прилад ще не економить, але дає розуміння, “на якому ми світі”. Індивідуальний тепловий пункт (ІТП) дозволяє регулювати температуру теплоносія відповідно до температури зовнішнього повітря. Це вже економія – відсотків 25. Якщо будинок завжди “перетоплювався” (в ньому було жарко), економія буде величезна. Якщо ж дім навпаки – “недотоплений”, тобто люди мерзли у ньому завжди, то ІТП його також не нагріє, потрібно “лікувати” систему опалення.
Другий етап модернізації – утеплення – проводиться після встановлення ІТП (ніяк не навпаки). Ідеальний варіант – робити це заразом. Бо якщо будинок утеплити без установки ІТП, ви отримаєте ті ж самі платіжки, але з відкритими серед зими вікнами. Це перевірено в десятках багатоповерхівок у Тернополі, Києві, Луцьку.
І третій етап – модернізація опалювальної системи. Для цього доведеться обстежити ситуацію у кожній квартирі.
За словами Артема Вірченка, країни колишнього соціалістичного табору зіткнулися з цими проблемами надзвичайно гостро кілька десятиліть тому.
– У польському Щецині, – розповідає Артем Вірченко, – в одну асоціацію (по нашому – ОСББ) об’єдналося одразу 200 будинків. І гуртом проводили енергомодернізацію 10 років поспіль – по 20 будинків щороку. За опалення увесь цей час платили гуртом – і ті, хто вже модернізувався й скоротив свої витрати, і ті, чия черга ще не настала. Маючи досвід свого ОСББ, я не уявляю, як це їм вдалося. Напевне, своєму голові мешканці потім поставили прижиттєвий пам’ятник. Ціна на енергоносії за цей час виросла вдвічі, але й споживання в будинках скоротилося наполовину. Таким чином люди подорожчання не відчули зовсім. До чого це я? Треба змінювати нашу свідомість, учитися домовлятись.
Перший досвід кредитування
У Кременчуці, Горішніх Плавнях, Миргороді енергомодернізація просувається дещо жвавіше, ніж у обласному центрі. Три будинки в Кременчуці вже скористалися “теплими” кредитами (на енергомодернізацію) і ще п’ять – на підході.
По вулиці Балакіна, 18, в обласному центрі, потопає в зелені маленька, всього на два під’їзди, 5-поверхівка, мешканці якої теж зважилися на такий кредит. З досвіду більшості ОСББ це річ майже неможлива. Тож як вдалося? На розмову набиваюся до голови об’єднання співвласників Олександра Литвиненка.
…З одного боку фасаду – охайне “клаптикове” утеплення. На піддашку підвального приміщення сушаться нарізані яблука, які сторожує, розлігшись проти сонця, тутешній кіт.
Із головою об’єднання, кремезним сивим чоловіком, спілкуємося на лавочці біля під’їзду.
– Олександре Миколайовичу, розкажіть, якими аргументами переконували сусідів?
– У два етапи. Установчі збори нашого об’єднання співвласників були ще у липні минулого року, але будинок нам передали тільки з 1 квітня цього року. Голів ОСББ у місті періодично збирають на зустрічі, лекції, і на одному такому зібранні я послухав Артема Вірченка. Прийшов додому, прикинув, скільки грошей нам треба для початку. А невдовзі у нас були збори ОСББ – з іншого приводу, але й питання кредиту включили також. Багато було суперечок, галасу. Відсотків 60 наших мешканців – пенсіонери, їм, зрозуміло, виживати непросто. Переконати, що “теплий” кредит – це нагода зекономити на ремонті, з першого разу не вдалося. Шумлять, мовляв, і так платять за тепло шалені гроші, куди ще у кредит встрявати! Пояснюю, що після установки ІТП взимку вийде за тепло на 250 гривень менше. А за кредит, за моїми підрахунками, у середньому на квартиру платити доведеться по 50 гривень. Ще 200 все одно залишиться! Але на тих зборах набрали ми тільки 50 відсотків голосів. Одна жінка була ну дуже-дуже проти, галасувала найбільше. Через тиждень зустрічає мене: “Давайте збори проводити про кредит”. Кажу: “Ти ж проти”. Виявляється, вже “за” – у когось консультувалася, десь почитала. Провели другі збори, набралося 82 відсотки.
– Скільки грошей взяли у кредит і що плануєте зробити?
– Плануємо встановити індивідуальний тепловий пункт, який регулюватиме подачу тепла залежно від температури на вулиці, замінити вікна на сходових площадках, встановити систему автоматичного вмикання світла з датчиками руху. Вийшло 152 тисячі гривень. Кредит брали в “Укргазбанку” під 18 відсотків річних. Коли надамо в банк акт виконаних робіт, нам обрахують, скільки коштів компенсує держава. Оскільки в будинку проживають субсидіанти, пільговики, нам, за моїми підрахунками, мають компенсувати 58 відсотків тіла кредиту.
– Наскільки я знаю, є програми відшкодування і відсотків за “теплими” кредитами?
– Оце цікавий момент. 10 із 18 відсотків бере на себе обласна програма. А міська на папері начебто є, але грошей під неї немає. Тобто решту, 8 відсотків, напевне доведеться сплачувати самим. Коли були останні вибори міської влади, я, жартуючи, гадав, хто у місті переможе: любителі солодкого чи хворі (переможуть роздані перед виборами аптечки чи цукор. – Авт.)?
А тепер замість грошей маємо програму…
– За рік із кредитом впораєтеся?
– Сподіваюся, швидше. Але нюансів багато. Перший внесок нараховується з усієї суми (з відсотками). Трикімнатна квартира має заплатити перший внесок близько 200 гривень, однокімнатна – близько 70. А далі включається компенсація.
– Будиночок у вас охайний, затишний. Утеплення не плануєте?
– Думаю, це буде наступний етап після того, як розрахуємося за кредитом. Зараз листуюся з міською владою, яка, згідно з законом, мусила передати нам документи на будинок. Але їх не виявилося взагалі… Отримав відповідь, мовляв, на оформлення документації фінансування з міського бюджету немає. Але ж дім на міському балансі був десятиліттями! Добре, що у ГО “Нова Полтава” є безкоштовна юридична консультація. До їхнього юриста звертаюся постійно. Можливо, доведеться позиватися до суду.
…До слова, Олександр Миколайович керує об’єднанням, веде бухгалтерію, оформляє і видає платіжки, ходить по юристах та чиновницьких кабінетах у цьому році безкоштовно – на волонтерських засадах.
Різні точки зору на субсидії
Координатор проектів з енергоефективності Національного екологічного центру України Анна Акерманн апелює цифрами. Держбюджет України-2017 – це приблизно 700 мільярдів гривень. Із них на субсидії спочатку закладалося 50 мільярдів, їх не вистачило, тому зараз це вже більше 70 мільярдів. Тобто 10 відсотків від обсягу бюджету. Тоді як на енергоефективність у 2017 році передбачалося лише 0,8 мільярда гривень. Більше половини домогосподарств отримують цей вид державної допомоги, при цьому субсидіанти економити споживання не планують. На думку Анни Акерманн, першим кроком має стати монетизація, наступним – якісна оцінка реальних доходів домогосподарств. Коли в США інспекція приходить додому перевіряти матеріальний стан сім’ї і господар відмовляється впустити її в помешкання, він автоматично відмовляється й від бюджетних грошей. З іншого боку, люди, неспроможні платити сповна за енергоносії, і скоротити енергоспоживання без допомоги не зможуть. Насправді ідея “теплих” кредитів запозичена в Латвії, але, на жаль, з українськими відсотковими ставками по цих кредитах.
У Чехії розмір відшкодування тіла такого кредиту залежить від ефективності модернізації: чим потужнішого класу енергоефективності вдасться досягти, тим більшим буде відшкодування.
На думку Артема Вірченка, субсидії потрібні, але не в такому вигляді. Їх треба монетизувати й одразу попереджати: “Шановні, гроші вам платитимуть 4–5 років, але потім – усе. Якщо і гроші проїсте і споживання енергоносіїв ніяк не зменшите, то вже будуть ваші проблеми”. Субсидії в їх нинішньому вигляді – це просто вигрібання грошей із бюджету й передача їх постачальникам. Причому з накопиченням величезних боргів для тепломереж, водоканалів.
У чому Україна й досі – не Європа?
За словами Анни Акерманн, якби в Україні вдалося довести ефективність використання енергоносіїв до рівня країн ЄС, ми легко б обійшлися взагалі без імпорту газу. Але ж українці досі не проти взимку жити при +25, тоді як британці, наприклад, не дозволяють температурі підніматися вище 18–19 градусів, регулюючи тепло прямо на батареях.
За скільки років упоралися з проблемою ті члени ЄС, які колись розбудовували соціалізм нарівні з нами?
– Думаю, основний об’єм, – говорить Артем Вірченко, – наші сусіди по колишньому соцтабору впорали років за 10. Тепер починають вдосконалювати зроблене. Скажімо, поляки 5-сантиметрове утеплення зі стін знімають і ставлять 10-сантиметрове. У Німеччині замість 10 сантиметрів утеплюють стіни вже на 15. Енергоносії там дуже-дуже дорогі, що й спонукає до економії.
Скажімо, європейська норма витрати гарячої води – 30 літрів на людину (на добу). Тобто ванну там приймають не кожного дня, та й у душі треба митися швиденько. Чи не найжорсткіші вимоги у Данії. Там індивідуальні системи опалення дозволяються лише в разі, якщо підключитися до системи опалення ТЕЦ (що значно дешевше) технічно неможливо. Якщо данець попри це захоче поставити індивідуальний опалювальний котел у будинку, то за тисячу кубометрів газу він платитиме 1360 євро! Якщо газ потрібен тільки для підігріву гарячої води, вартість становить близько тисячі євро за тисячу кубометрів.
Корисні поради
– Артеме Валентиновичу, то розкажіть, як утеплюватися правильно?
– Утеплювати потрібно увесь будинок одразу. Ми вже стикалися з ситуаціями, коли власник квартири, обклеївши свою “латку” на фасаді пінопластом, стверджує: “У мене все добре”. Насправді, щоб у домі все було добре і фасад не руйнувався в місцях перепаду температури через таке “клаптикове” утеплення, все це треба знімати. І починати з нуля, всі квартири разом. Найкраще – базальтовою ватою. Це недешево, але реально. Якщо ж хочете зекономити і утеплюватися пінопластом, навколо вікон доведеться робити протипожежні бар’єри, між поверхами – протипожежні пояси з базальтової вати. Інакше може спалахнути, як нинішнього літа в Лондоні, де свічкою горіли аж 27 поверхів.
Наше підприємство виконує всі можливі заходи з енергозбереження. Це енергоаудит, утеплення і ремонти покрівель, модернізація систем опалення (у підвалах, на горищах, поквартирно). Також ми встановлюємо сонячні електростанції для освітлення прибудинкової території та сходових кліток. До них можна підключати систему відеонагляду – такі замовлення від ОСББ вже надходять, і думаю, далі їх буде більше. Усі ці заходи підпадають під “теплі” кредити. Котельню на твердому паливі ми також установимо, але тільки прорахувавши економію.
– Власників приватних будинків цікавить, який опалювальний котел найефективніший?
– Головне, щоб він був конденсаційного типу – з конденсацією водяних парів у димових газах. Як дров’яний, так і газовий. Електрокотел має ККД 100 відсотків: скільки електрики з’їв, на стільки й віддав тепла в хату. Але за нинішніх цін зекономити гроші швидше вдасться на газовому котлі (як мінімум удвічі), обов’язково – конденсаційному. Перед його установкою потрібно передбачити, що з кожного спаленого кубометра газу накапає, як із кондиціонера, приблизно з літр води.
Дуже економний (у рази!) газовий котел для приватного будинку коштує близько 1 тисячі євро. На жаль, прилади вітчизняного виробництва споживають газу відсотків на 30 більше. Італійські котли такого класу – трошки дешевші (непоганий можна вибрати за 700 євро), німецькі – дорожчі.
Такого ж класу імпортний котел під дрова – удвічі дорожчий, і за ним ще побігати треба. Якщо замість дров використовувати пілети, вони знову ж дорогі й при цьому дуже часто низької якості – з домішками соняшнику і всього, що знайдеться (горить поганенько, та ще й димить, курить, смердить).
Інший дуже цікавий варіант економії енергоносіїв – тепловий насос. Він працює за принципом кондиціонера: забирає тепло із більш холодного зовнішнього повітря і віддає в хату. Теплові насоси бувають грунтові, повітряні, водяні. Повітряні із зовнішнім блоком на вулиці порівняно дешеві, але не такі ефективні. Грунтові значно ефективніші, проте їх монтаж набагато дорожчий. Треба або копати траншеї для прокладання горизонтальних комунікацій у грунті (для забору тепла), або бурити вглиб. Такий насос буде втричі менше використовувати енергії, ніж, наприклад, котел електричний.
***
В Інтернеті є багато сайтів із корисними порадами, як у межах свого помешкання економніше споживати енергоносії. Як-от відмовитися від лампочок Ілліча на користь флуоресцентних; взимку провітрювати частіше, відкриваючи вікна навстіж, але всього на кілька хвилин; закривати каструлю на плиті кришкою; використовувати одноважільні змішувачі води. Ці речі прості й банальні настільки, що донедавна просто ігнорувалися. А тепер – згадуємо мудру казку Лесі Українки про дурненького горобця. Називається – “Біда навчить”.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.