Полтавщина в Українській революції: рядки з історії

“Мені подобається дослідницька робота, це – моє життя”, – щиро й без жодного пафосу зізнається відомий полтавський науковець, кандидат історичних наук, доцент, педагог Віктор Ревегук, презентуючи своє нове видання. Воно належить до вже давно ним обраної теми досліджень з історії України та історичного краєзнавства (він – автор 140 наукових робіт) і має назву “Полтавщина. Протибільшовицький Рух опору 20–30-х років ХХ століття. Нариси історії”. Прикметно, що презентація монографії відбувалася на тлі нової експозиції залу № 17 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського “Полтавщина в Українській революції. Національно-визвольні змагання 1920–1923 рр.”, яка оформлялася за його консультацій.
Про відданість дослідника своїй темі й співпрацю з ним ще з молодих літ розповів так само по-домашньому щиро директор Краєзнавчого музею Олександр Супруненко. Привітати свого педагога й наставника прийшли його колишні студенти-історики, серед яких і заступник голови обласної ради Анатолій Ханко, доктор історичних наук, професор Юрій Волошин, а також колеги-науковці, друзі, журналісти.
Віктор Ревегук розповів про тривалу роботу над монографією, адже документів довелося вивчити дуже багато, вибираючи з них по зернинці скупі фактажі для книги. Працював переважно у відомчих архівах СБУ. В книжці – десять нарисів, що розповідають про протибільшовицький Рух опору на Полтавщині у 20–30-х роках минулого століття. Це актуально сьогодні, коли для суспільства важливо засвоїти уроки Української революції з відстані 100-річної дистанції. Події тієї доби на Полтавщині не менш важливі й у загальному підсумку свідчать про найбільшу проблему, актуальну, на жаль, і сьогодні: нам так само бракує єдності, згуртованості у боротьбі за свою незалежну й міцну державність.
Автор розповідає про осередки Руху опору, його ватажків, отаманів у Гадяцькому, Зіньківському, Миргородському повітах, у Полтаві й Лубнах, про трагедію Української автокефальної церкви і полтавських кобзарів, репресії 1937–1938 років, зокрема про зіньківську катівню НКВС. Поруч із іменами подвижників читачам відкриваються й імена катів, котрі фабрикували справи на патріотів і по-звірячому знущалися з них. І хоч усі невдовзі отримали заслужену кару, важко осягнути розумом, що рухає тими, хто на рідній землі йде проти брата: тоді й тепер. Тож книга потрібна в першу чергу молодим українцям, наголошує автор. Вона хоч і має невеликий наклад (лише 300 примірників), проте надійде у бібліотеки області й України, адже вийшла у “Полтавському літераторі” при підтримці обласної ради як соціально значуще видання.
– Все, що я пишу, нове. А я пишу для людей, а не заради якогось визнання, – зізнається історик.
А про те, що його дослідження цікаві, що їх читають не лише студенти, а й вояки на сході України, говорили вихованці дослідника. Він же підготував ще три книги, які невдовзі прийдуть до всіх, хто прагне знати героїчні сторінки минулого рідного краю.

Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.