Феномен Назарія Яремчука

Минулої осені народному артисту України Назарію Яремчуку виповнилося б 65 років. Що таке 65 років людського життя? Це вершина активного періоду діяльності. На жаль, Назарія не стало у 44. Мені особисто досі важко збагнути, що немає з нами мого друга, чудової людини, талановитого співака, якого любили всі без винятку. Проте пам’ять про Назарія Яремчука жива. Про це свідчать численні заходи, які проводилися нещодавно на Буковині та Івано-Франківщині, де мені вдалося побувати на запрошення дирекції Чернівецької філармонії.
Ми разом вступали на географічний факультет Чернівецького держуніверситету (нині національний університет імені Юрія Федьковича). Усі п’ять років навчалися з Назарієм в одній групі (1970–1975 роки). Ще абітурієнтами ми потрапили в один номер старого гуртожитку квартирного типу по вулиці Радіщева. Майже щовечора Назарій співав нам українські народні й зовсім нові пісні Левка Дутковського. Я також на той час був невипадковою людиною у музиці й співі. Родом із Покуття (південь Івано-Франківської області), з дитинства захоплювався музикою, а в 10-му класі вже був “весільним музикантом”. Тоді у нашій місцевості ще не був відомим ансамбль “Смерічка” із сусідньої Чернівецької області. А Назарій з 1969-го став солістом ансамблю “Смерічка” Вижницького РБК. Завдяки наполегливій, самовідданій і завзятій роботі засновника, художнього керівника, самобутнього композитора Левка Дутковського “Смерічка” невдовзі стає відомою за межами Чернівецької області.
Зрозуміло, що для нового ансамблю потрібні були відповідні виконавці. І таких Левко відібрав із багатьох бажаючих аматорів. Це були Лідія Шевченко, Марія Ісак, Мирослава Єжиленко, Марія Наголюк, Зоя Маслова, Одарка Джурумія, відомий буковинський спортсмен і співак Володимир Матвієвський, всебічно талановитий Василь Зінкевич і, звичайно ж, незабутній Назарій Яремчук. Важливо, що майбутні “смеречани” володіли надзвичайно чарівними, дзвінкими голосами – куди до них сьогоднішнім фонограмним “зіркам”! А головне, що їх усіх об’єднувала фанатична любов до музики. Про той час Олександр Бродовінський, музикант ансамблю “Смерічка”, згадував так: “Хочу віддати данину величезної поваги за той колосальний труд, який Левко вклав у нас. Це ж треба було захопити так людей, що ми жили лише музикою і співом. Репетиції проходили до 3-ї, іноді до 4-ї години ранку! Дехто з нас не знав музичної грамоти, то Левко нас учив по ходу діла. Одним словом, “Смерічка” – це подвиг Левка!” А солістка ансамблю Марія Ісак писала, що “успіху “Смерічка” сягнула завдяки засновникові Левку Дутковському – надзвичайно енергійній, наполегливій людині, закоханій у свою справу. Це він навчив співати Назарія, мене, Василя та всіх “смеречан”.
У 1971 році пісня Володимира Івасюка “Червона рута” у виконанні “Смерічки” (солісти – Назарій Яремчук і Василь Зінкевич) стає “піснею року”. У 1972-му “Смерічка” бере участь у всесоюзному телеконкурсі “Алло, ми шукаємо таланти”, де здобуває перемогу з піснею “Горянка”. У фінальному телеконкурсі “Пісня-1972” пісня Володимира Івасюка “Водограй” у виконанні “Смерічки” (солісти – Назарій Яремчук і Мирослава Єжиленко) стає “піснею року”. Тоді ж, за порадою керівника ансамблю “Пісняри” Володимира Мулявіна, ансамбль “Смерічка” разом із Дутковським і солістами Яремчуком і Зінкевичем переходить на професійну сцену до Чернівецької обласної філармонії.
Важко визначити внесок цієї світлої людини у розвиток культури нашої держави. Я відважуюся заявити, що жоден із наших політиків не зробив стільки позитивного для народу, для виховання любові до рідного краю й патріотизму, як зробив звичайний хлопець із маленького буковинського села Рівня (нині передмістя Вижниці) Назарій Яремчук.
Виступаючи у складі ВІА “Смерічка”, Назарій побував майже в усіх куточках колишнього Радянського Союзу і всюди прославляв самобутню культуру Буковини й “незрівнянний світ краси Карпат”. Зауважу, що, співчуваючи людському болю і горю, Назарій виступав і перед нашими солдатами в Афганістані, і перед ліквідаторами Чорнобильської аварії, і перед селянами віддаленого маленького села, і серед поля, під відкритим небом – перед трударями колгоспних ланів.
Виступаючи в США й Канаді, зустрічався з українською громадою і співав для них багато українських народних пісень. Протягом своєї артистичної діяльності Назарій своїми піснями прищеплював любов до ближнього, до рідного краю, до коханої, закликав не забувати батька й неньку, а Україну вважав своєю родиною – про це й співав, і був першим виконавцем пісні “Родина” (музика О. Злотника, слова В. Крищенка).
Тож 25 листопада 2016 року в Чернівецькому академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської відбувся мистецький вечір-концерт під назвою “Співай, родино”, присвячений 65-річчю народного артиста України, лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка Назарія Яремчука. У заході взяли участь члени родини артиста: син Назарій та дочка Марічка Яремчуки, а також відомі артисти, композитори, поети, зокрема народні артисти України Павло Дворський, Остап Гавриш, Олександр Злотник, Василь Ілащук, Вадим Крищенко, заслужені артисти України Олег Шак, Олександр Сальников, дует “Писанка” (Оксана Савчук та Іван Кавацюк), заслужений діяч мистецтв України Степан Галябарда, Ігор Курилів, лауреати всеукраїнських та міжнародних конкурсів Дмитро Андрієць, Павло та В’ячеслав Дворські, Мирослава Матейчук, Назар Савка, Василь Фесюк та Юрій Тичинський. Відкривала вечір дочка Назарія Марічка піснею “Родина”. Олександр Злотник виконав попурі із своїх пісень, які колись співав Назарій Яремчук. Усі учасники концерту згадували цікаві випадки зі свого спілкування з Назарієм і сходилися на тому, що це була талановита, прекрасна, скромна, привітна, добра й одночасно принципова людина, яка сумлінно працювала над кожним своїм твором. Назарій намагався передати піснею разом зі змістом часточку своєї душі.
27 листопада у Чернівецькій обласній філармонії відбувся міський фестиваль української сучасної естрадної пісні імені Назарія Яремчука під назвою “А пісня звучить…” Генеральний директор філармонії Анатолій Візнюк з цього приводу відзначив, що це вже 20-й фестиваль, але вперше було так багато бажаючих взяти участь у ньому. І головне – в програмі фестивалю майже всі пісні – з репертуару Назарія або йому присвячені. Це ще раз підтверджує любов до нього людей не тільки старшого покоління, а й молодих. Відкривав фестиваль друг Назарія, колишній “смеречанин”, народний артист України Павло Дворський зі своїми синами Павлом і В’ячеславом – піснею “Стожари”, яку часто виконував Яремчук.
29 листопада у клубі імені Назарія Яремчука в Снятині Івано-Франківської області також відбувся святковий концерт, присвячений 65-річчю Назарія Яремчука за участю артистів Чернівецької обласної філармонії та артистів-аматорів. На всіх концертах зали були переповнені.
В останній день листопада у Чернівцях біля могили Назарія була проведена панахида, яку також організувала дирекція обласної філармонії.
Я був учасником усіх цих подій, і склалося враження, що ім’я Назарія не сходить з уст у кожного краянина, кожного українця. Отримуючи різні пропозиції щодо кар’єрного росту і зміни місця проживання, він залишався вірним своїй землі, своєму рідному краю – тому його заслужено називають “наш Буковинський соловей”.

Михайло ДЖАМАН
Доктор економічних наук

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.