Виповнюється 145 років із дня народження українського професійного атлета, борця-важковаговика, шестиразового чемпіона світу Івана Піддубного. Рекорди силача довго не міг перевершити ніхто в світі.

Іван ПіддубниЙ народився і виріс у Полтавській губернії, в селі Красенівці поблизу Золотоноші (нині – Черкаська область), у козацькій сім’ї, де росло троє синів і три доньки. Весь рід відзначався великою силою й витривалістю. Іван був старшим серед дітей. Батько, Максим Піддубний, мав геркулесову породу – піднімав п’ятипудові мішки із зерном і кидав їх на віз. Іван, вже ставши знаменитим, відзначав, що єдина людина, сильніша за нього, – це тато. Мати Івана, Ганна Данилівна, походила зі старовинної козацької родини Науменків, рід яких славився своїм довголіттям.
Хлопець змалку привчався до селянської праці, з 12 років наймався в робітники. У шістнадцять легко пригинав до землі корову за роги… На свята у селі батько влаштовував показові поєдинки з сином.
У 21 рік юнак покинув батьківське обійстя й поїхав на заробітки в Крим. За однією з версій, причиною стало не лише бажання добре заробляти, а й нещасливе кохання до дочки господаря, котрий не хотів поріднитися з бідняком.
Працював вантажником у портах Севастополя і Керчі. Хлопець вирізнявся неабиякою силою, міг один замінити цілу бригаду. Слава про нього рознеслася по всіх причорноморських портах. За порадою друзів-моряків Іван зайнявся спортом, почав тренуватися, піднімати гирі. У 1896 році в Феодосійському цирку Безкоровайного у влаштованому дирекцією турнірі з боротьби «на поясах» новачок Піддубний переміг відомих на той час борців і не поступився в жодному поєдинку.
Так почалася його кар’єра професійного борця. Переїхав до Одеси, потім – до Києва. Виступав на аренах цирків як атлет-гирьовик та борець. Петербурзьке спортивне товариство делегувало його до Парижа на змагання за звання чемпіона світу 1903 року. Дебютант здобув там одинадцять перемог, та у фіналі його суперник, чемпіон Франції Буше, використав заборонену тактику, проте судді віддали пальму першості французу. Через рік у Петербурзі у фіналі чемпіонату світу Іван Піддубний взяв реванш, а в 1905-му вперше став чемпіоном світу.
Загалом він побував з гастролями в 14 країнах. Неодноразово вигравав світові першості з класичної боротьби серед професіоналів.
Піддубний провів на професійних аренах понад 40 років, виступав до 70-річного віку. В особистому житті мрійнику-богатирю не щастило. Його обраниця – гімнастка з київського цирку – розбилася у нього на очах. До 40 років чоловік не одружувався. Перша дружина, артистка Антоніна, для якої він купив маєток у рідному селі й зажив тихим життям, обдурила його і втекла з офіцером, прихопивши дещо з нагород чоловіка. З другою, простою пекаркою, вдовою Марією, матір’ю свого учня, знайшов сімейний затишок і щастя. Оселився в невеликому містечку Єйську на березі Азовського моря.
У роки гітлерівської окупації літній чоловік жив бідно, аби прогодуватися, довелося продавати свої медалі. Помер Іван Піддубний від інфаркту в 1949 році. Пам’ятник борцю встановлений у міському парку Єйська, що носить його ім’я, іменем Піддубного названі спортивна школа й корабель.
1906 року під час перебування Піддубного в Катеринославі в гостях у історика Дмитра Яворницького їхній спільний друг художник Микола Струнніков намалював портрет спортсмена в образі козака. Полотно зберігається у художньому музеї в Дніпрі.

Софія РАДЧЕНКО.
Зіньківський район.