Питання масової загибелі бджіл останніми роками набуває особливої актуальності. Надто в період цвітіння сільськогосподарських культур на товарних посівах агроформувань. Адже, на жаль, трапляються непоодинокі випадки несвоєчасного попередження агровиробниками пасічників про обробку квітучих полів хімічними засобами захисту рослин від шкідників. Порушувалося це питання й на одній з останніх профільних всеукраїнських селекторних нарад. Однак ця проблема дещо відходить на другий план у порівнянні з іншою, яка нависла над альма-матер пасічників. Через недофінансування існує загроза закриття Державного навчального закладу “Гадяцьке аграрне училище”.

Гадяцький край у нашій державі загалом вважають центром бджільництва, адже тут знаходяться “ННЦ Інститут бджільництва імені Петра Прокоповича”, Гадяцький восково-вощинний завод та єдиний в Україні заклад, що навчає бджолярів, – ДНЗ “Гадяцьке аграрне училище”, більш відомий як школа бджільництва. Школа була заснована в 1932 році, пережила складні часи перебудови й за роки існування підготувала та випустила понад 7,5 тисячі бджолярів, які успішно працюють у галузі бджільництва, розвивають та удосконалюють її.
ДНЗ “Гадяцьке аграрне училище” нині щорічно готує близько 200 фахівців за двома спеціальностями: бджолярі й лісники. В цьому році, наприклад, 87 фахівців 3–4 розрядів уже випустили, ще 77 продовжують навчання стаціонарно й 15 – заочно. У тому числі 20 осіб навчаються на контрактній основі. Навчальний процес, який тісно переплітається з практичними заняттями в лісництві й на пасіках, відбувається як на базі училища в Гадячі, так і в навчальному центрі у Полтаві. В училищі створено потужну навчальну базу, функціонують спеціально обладнана лабораторія, спеціалізована бібліотека, музей бджолярства. В аграрному училищі, яке останні понад 5,5 року очолює голова Спілки пасічників області Наталія Сенчук, навчаються учні не лише з Гадяча та інших районів Полтавщини, а й із різних областей України: Черкаської, Запорізької, Кіровоградської, Вінницької…
Ґрунтовні знання основ агрономічної справи, бджолярства та медоносної бази, які дає випускникам цей заклад, забезпечують їм надійну теоретичну й практичну базу для започаткування власної справи. Таким чином реалізується державна Програма розвитку підприємництва на селі, що корисно як для конкретних осіб, так і для держави в цілому. Бо це й працевлаштування людей, і податки до бюджету водночас.
Бджола дає відчуття свободи
Так співпало, що в день наших відвідин Гадяцького аграрного училища тут відбувалася зустріч випускників, які закінчили навчання у 2011 році. Тож цікавимося, де, як і в чому знайшли себе бджолярі?
У Володимира Бесарабова з Оржицького району з дитинства був потяг до природи, до вільного відчуття себе в спілкуванні з нею. Тож, закінчивши в 2011 році Гадяцьке аграрне училище, він нині займається бджолярством, уже має 50 бджолиних сімей. Працює, як мовиться, на самого себе. З реалізацією меду проблем не виникає. Своє навчання в школі пасічництва цінує дуже високо. Каже, що саме тут мав нагоду отримати добру основу – теоретичні й наукові знання про пасічництво. А ще – практику в досвідчених бджолярів. Хлопець практикувався у кращих фахівців Білорусі. Технології розвитку бджільництва швидкими темпами просуваються вперед, тож потрібно йти в ногу з часом, вважає Володимир.

Група лісників-єгерів з викладачем Оленою Штанько визначають вік дерев.

Дмитро Ситник із Глобинського району також здобував фах в аграрному училищі. А практику проходив у Криму, де, за його словами, отримав неоціненний досвід із промислового виведення бджоломаток, що дало можливість отримати високий 5-й розряд бджоляра. Любов до професії у нього від діда й батька. Останній, до речі, в 1970-х роках теж навчався в Гадяцькій школі пасічництва. Попри сімейні традиції, до бджолярства Дмитро прийшов, можна сказати, в зрілому віці. Адже мав за плечима вищу технічну освіту й службу в Українській армії. Однак повсюди мав керівника, який, за словами Дмитра, вказував на те, що він мав робити і як жити. Тож у 30 років волелюбний чоловік вирішив кардинально змінити своє життя, обравши бджолярство. Поки що Дмитро працює за кордоном і не зовсім за фахом, та невдовзі планує за трудовою угодою (має вже виклик) їхати до Нової Зеландії, де спочатку займатиметься бджолярством, а далі – промисловим виведенням бджоломаток.
Олег Хамідулін із Харківської області прийшов до бджолярства рано, бо підробляв на пасіці, ще будучи школярем. Тож із майбутньою професією визначився без вагань. А по закінченні загальноосвітньої школи хлопець приїхав до Гадяча, аби фахово оволодівати професією. Каже, далися взнаки дідусеві гени – він був пасічником. Зараз Олег має 3 бджолосім’ї, планує розвивати свій власний бізнес. Він знає, які хвороби можуть спіткати бджіл і як запобігти проблемам літаючих комах.
Сергій Сугак із Київської області має фах “Міжнародна економіка”, за яким і працює в компанії “Володар”. А бджільництво – це його улюблена справа чи покликання душі. Пасічником був його прадід.
– Бджіл тримаю для здоров’я, для відпочинку. Мені цікаво все, що пов’язано з цими комахами, тож передплачую спеціальну літературу, відвідую з’їзди пасічників, шукаю відповідну інформацію в мережі Інтернет, – зізнається Сергій. – У Гадяцькій аграрній школі я отримав системні ґрунтовні базові знання з розвитку бджільництва, тож у подальшому планую займатися селекцією бджіл.
Водночас він вважає, що в часи потужної інтенсифікації агровиробництва загалом уникнути загибелі бджіл через отруєння на квітуючих сільгоспполях майже неможливо.
В одній бджолосім’ї проживає приблизно 8,5 мільйона бджіл, і за один сезон вони виробляють до 50 кілограмів меду.
Біда одна не йде, а й діток за собою веде…
Проблеми в аграрному училищі розпочалися на початку 2015 року, відколи школу бджільництва перевели в категорію закладів для підвищення кваліфікації фахівців, що означало перехід роботи установи за короткостроковими навчальними програмами. Відповідно змінився й рівень фінансування навчального закладу, хоча він і надалі продовжував підготовку спеціалістів на засадах профтехучилища. Через брак коштів викладачів та інших працівників школи бджільництва, а нині її штат загалом складає 21 чоловік, минулого року перевели на оплату в 50 відсотків від заробітної плати.
– Нам було дуже складно пережити 2015-й, адже тільки в кінці року ми отримали додаткові кошти на комунальні потреби. Через малі зарплати кілька наших працівників звільнилися. На поточний рік ми покладали неабиякі надії, але 27 січня нам повідомили, що Міністерство фінансів вилучило наше училище з підпорядкування Мінагрополітики та продовольства України, – розповідає директор Гадяцького аграрного училища Наталія Сенчук. – Відповідно до статті 27 Закону про Державний бюджет ми звернулися до місцевої влади. Але виявилося, що фінансування для нас немає. Міста обласного значення не були готові до такої ситуації, як не були готові й ми. Зверталися до народних депутатів Юрія Бублика, Тараса Кутового, Лілії Гриневич і завдяки їхній підтримці отримали допомогу. Рішенням сесії Гадяцької райради від 10 березня цього року з міського бюджету нам було виділено трохи більше 288 тисяч гривень. Постійні звернення до обласної влади та департаменту агропромислового розвитку ОДА теж не були безрезультатними. В район для двох гадяцьких профтехучилищ було спрямовано субвенцію з Державного бюджету в сумі 6,8 мільйона гривень. Але нам (аграрному училищу. – Авт.) виділили тільки 542 тисячі гривень, – констатує Наталія Сенчук. – Цих коштів загалом вистачить лише до липня. І це навіть за умови, що з нас познімали практично всі доплати до зарплат, гарантовані державою. Хоча я вважаю, що це несправедливо. Ситуація ускладнюється ще й тому, що через військові дії на сході країни мешканці західних областей не пускають до нас на навчання своїх дітей. Відтак у закладі відчувається недобір учнів. Як далі виживатиме аграрне училище – невідомо. Адже місцева влада попередила, що надалі фінансування нам не передбачене, а отже, існує загроза закриття училища.
Нині долю закладу вирішує місцева влада Гадяча. Почастішали перевірки. Нам закидають те, що в нас навчаються діти з інших регіонів країни, що кошти витрачаються на зарплату викладачам училища, які працюють і мешкають у Полтаві. Але ж законодавством це не заборонено, – зазначає Наталія Сенчук. – Загалом ми готові навчати всіх учнів у Гадячі, але ж тоді треба вирішувати питання гуртожитку, бо зараз наші учні проживають на квартирах. Я зверталася до Академії аграрних наук стосовно спільного використання приміщення Інституту бджільництва, яке останніми роками використовується лише частково, з тим, щоб створити там гуртожиток. Однак поки що наша пропозиція не знайшла підтримки, як, на жаль, не знаходить підтримки й наше бажання – сісти за стіл переговорів із міською владою, щоб спільними зусиллями вирішити наболілі проблеми, – додала директор Гадяцького аграрного училища, голова Спілки пасічників області Наталія Сенчук.
“Через чотири роки після того, як зникне остання бджола, зникне і людство”.
Альберт Ейнштейн.
* * *
Варто зазначити, що працівники школи бджолярства не опускають рук від безвиході. Вони проводять широку профорієнтацію серед випускників шкіл, рекламування навчального закладу і сподіваються, що держава не залишить їх у біді. Адже подібних закладів із такою великою історією, навчальною базою в Україні немає. Тож найперше завдання нині – зберегти аграрне училище. Тим більше, що цей заклад вийшов на міжнародний рівень співпраці та обміну досвідом. Його учні постійно беруть участь у міжнародному конкурсі “Юний пасічник”, де займають призові місця, а 3 випускники училища навчаються у Польщі. Вийшли за межі України й позитивні відгуки про сам заклад і рівень знань, що їх отримують випускники.
Не варто недооцінювати й той факт, що бджільництво – це не лише трудова зайнятість селян та екологічна продукція для нашого здоров’я, а й підвищення рівня урожайності сільськогосподарських культур, поліпшення якості садових плодів та зниження собівартості продукції. За відсутності кваліфікованих фахівців-бджолярів будуть втрачені цінні знання і навички правильного догляду, утримання, розведення бджіл, профілактики й лікування цих комах від різних хвороб та отруєнь пестицидами. З часом можуть виникнути й проблеми з підтриманням чистопородності бджіл, виведенням племінних маток, попередженням виникнення хвороб бджіл.
* * *
У наступному році ДНЗ “Гадяцьке аграрне училище” має відзначити 85-річчя з часу заснування закладу. Хочеться сподіватися, що трудовий і учнівський колективи зустрінуть цю дату з новими здобутками та будуть і надалі примножувати славні традиції Гадяцького й Полтавського краю.