Із 300 гектарів орендованої землі, одного-єдиного сараю на польовому стані й позичених 60 тисяч гривень та 60 тисяч доларів розпочинав у 2000 році самостійне господарювання інженер колишнього колгоспу “Дружба” Карлівського району Олег БЕГМАТ. Роками наполегливої праці господарство, як мовиться, обростало матеріальними ресурсами. Збільшувалася кількість орендованої землі, розбудовувався господарський двір, придбавалася сільськогосподарська техніка.
Нині ПСП “Орач” на чолі з генеральним директором і засновником цього сільгосппідприємства Олегом Бегматом – це потужне агроформування, яке загалом обробляє близько 4 тисяч гектарів орних земель і має усе необхідне для успішного господарювання: високотехнологічно обладнані приміщення для утримання худоби, ангари для сільгосптехніки й зерносклади. Загальний обсяг капіталовкладень тільки в будівництво господарських споруд протягом 15 років склав понад 2 мільйони доларів США. Та чи не найважливіше, що має Олег Бегмат, – це довіра та повага від людей, від жителів Варварівки, де й базується сільгосппідприємство. Варварівка – село, де він народився, де пройшли його дитячі й шкільні роки, де нині мешкає його сім’я.
В останні дні осені, коли ми побували в “Орачі”, там кипіла робота, яка в агроформуванні, за словами його очільника, не припиняється ніколи.
– Ми зараз ремонтуємо техніку, працюємо в полі, на фермі, все робимо планово, з коригуванням на погодні умови, – розповідає Олег Бегмат. – Нинішній рік, звісно, непростий, адже в державі маємо досить складну ситуацію і закони так швидко змінюються, що ми не встигаємо до них звикнути. Законодавча база має бути стабільною, тоді можна буде вести розширене виробництво. На жаль, нині в Україні маємо одні з найвищих у світі податків і чи не найнижчу зарплату. І нічого в державі не робиться для виправлення цієї ситуації.
Варто зазначити, що цього року в господарстві завдяки дотриманню технологій та вмілій організації праці отримано високий урожай ранніх зернових культур – близько 60 центнерів з гектара. Перевагу тут надають одеським сортам пшениці. Купують елітне насіння, з якого вирощують посівний матеріал першої репродукції, ним і засівають поля для товарного виробництва зерна. Пшениця вродила на славу, дві третини збіжжя – 2–3 класу, з високим рівнем клейковини. Пристойний вал в “Орачі” дали й пізні культури. Щоправда, їх урожайність могла бути значно вищою, якби не тривале бездощів’я.

Директор Варварівського народного історичного музею Віра Бегмат.

– Економічну вигоду від будь-якої сільськогосподарської культури треба рахувати протягом 5 років. Скажімо, ми 3 роки поспіль отримували добрі врожаї пшениці, але в наступному матимемо фактично подвійні витрати на її вирощування. Адже цьогорічний озимий клин, у який було вкладено приблизно 4 мільйони гривень, навесні доведеться пересівати, бо пшениця не зійшла. Якщо міндобрива вартістю майже один мільйон гривень залишаться в землі, то насіння, робота механізмів, вартість дизпального й зарплата – це стовідсотково збиткові витрати, – констатує Олег Бегмат. – Загалом у господарстві має бути хоча б п’яти- чи шестипільна сівозміна. Тоді ми не лише будемо брати прибутки від землі, а і їй щось даватимемо.
Значну частину зерна нового врожаю агроформуванню довелося продати, потрібно було розрахуватися за поточними платежами. У цьому році тут придбали високопродуктивну техніку: зернозбиральний комбайн, трактор, 2 жатки, сівалку, борону – загалом приблизно на 700 тисяч доларів. Хоча ціни на зерно не зовсім влаштовували, та, якщо потрібні оборотні кошти, куди подінешся. Наприклад, зараз кукурудзу продають по 3,35 тисячі гривень за тонну, а спочатку її реалізовували по 2,8 тисячі.
Утримують в “Орачі” й велику рогату худобу, а для власних потреб – свиней, овець, птицю. Як зазначив керівник сільгосппідприємства, загалом тваринництво нині збиткове. А от виробництво молока завдяки раніше заготовленим кормам – прибуткове. До речі, 2 роки тому в ПСП за американськими технологіями збудували сучасний доїльний зал із холодильним обладнанням на 24 голови одночасного доїння корів.
На перший погляд, нібито в агроформуванні й особливих проблем немає. Однак непокоїть господарника постійна невизначеність. Зокрема стосовно зміни форми й розмірів оподаткування сільгоспвиробників, запровадження ринку земель. Адже кожному аграрію зрозуміло, хто може витрачати на придбання земель сільгосппризначення мільярдні кошти. Звісно ж, не той, хто живе й працює на цій землі. Ситуація ж в Україні зараз така, що землевласники продадуть свої паї фактично за безцінь. На думку Олега Бегмата, наше законодавство має бути виписане таким чином, щоб землю мав право купувати тільки громадянин нашої держави і в жодному разі не іноземець. Він вважає, що загалом ринок землі у нас має бути, фермер повинен працювати на своїй землі, але поки що це дуже болюча тема.
Повертаючись до методів господарювання в ПСП “Орач”, слід наголосити на соціальній складовій агроформування. Скажімо, з 2000 року, тобто від початку становлення сільгосппідприємства, усі працівники господарства, а нині їх 100 чоловік, мають можливість харчуватися у їдальні агроформування безкоштовно. Керівництво ПСП допомагає у вирішенні проблем працівників. Стала звичною справою допомога Варварівській школі, яку свого часу закінчив і керівник господарства. Тоді, до речі, там навчалося 380 учнів, а зараз – 105. Олег Бегмат і зараз вважає її своєю. І гордиться, що це одна з найперших у районі середніх шкіл, якій уже понад 75 років. У школі ПСП замінило вікна, двері на енергозберігаючі, збудувало в селі дитсадок. Ще одна гордість Олега Бегмата і, мабуть, переважної більшості мешканців села – Варварівський народний історичний музей, заснований у жовтні 1961 року в приміщенні сільської хати-читальні. Нині у його 5 експозиційних залах зібрано понад 3750 експонатів, серед яких чимало унікальних, котрі фактично відтворюють історію й сільський побут цього мальовничого краю й України в цілому протягом останніх 100 років. У музеї оформлено 14 експозицій, проводяться 33 тематичні екскурсії, шкільні уроки, виховні години.
– Тут відображено все наше життя, – зазначила невтомний ентузіаст своєї справи, нинішній директор закладу Віра Бегмат. – Знаряддя для сільськогосподарської праці, прядки і жорна, якими мололи зерно в ХІХ столітті; скрині для приданого й чудові вишиванки: 40 – жіночих, вишитих різними техніками вишивання, сорочок і 10 – чоловічих. А ще – 290 вишитих рушників, домоткані рядна, яким понад 100 років, глиняний посуд, музичні інструменти. Всього, звісно, не перерахувати, а ліпше хоча б один раз побачити.
Допомагає агроформування й нашим бійцям, які відстоюють Україну на буремному Сході, – передає через волонтерів одяг, воду, дрова, словом, усе, що потрібно воїнам, фінансує й місцеву футбольну команду. А ще – підтримує функціонування сільського клубу, для якого купує музичні інструменти й апаратуру. В разі потреби працівникам ПСП “Орач” надається службове житло. Загалом господарство придбало 4 будинки й 2 квартири.

Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”