“Будемо надіятись, що то неправда. Немає ж поки що офіційного підтвердження. Просто був тривожний дзвінок із Мар’їнки…” – мов заклинання, повторювали рідні Василя Писаренка. Однак… Новосанжарський райвійськком Олександр Бабенко отримав трагічне повідомлення від командира військової частини: “Молодший сержант Писаренко Василь Григорович, вірний військовій присязі, виконуючи бойове завдання, виявивши стійкість і мужність, 3 червня загинув у бою за нашу Батьківщину в районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області”.
…Пригадується ранок 9 березня, коли новосанжарських чоловіків і юнаків проводжали до війська. 38-річний Василь найбільше запам’ятався – ні нотки смутку, посмішка на обличчі. Підхопив важку синю валізу і першим до автобуса…
Бої в Мар’їнці називають найзапеклішими за останній період. Обстріли не припинялись добу – гатили “Гради”, гармати, великокаліберні міномети. Офіційні канали повідомляли, що загинуло п’ятеро наших військовиків. Тільки через кілька днів стало відомо, що втрати значно більші.
…У кожному селі Новосанжарського району, через яке проїжджала “Газель” із написом на лобовому склі “200”, полеглому Героєві вклонялися багато людей. Нехвороща, Соколова Балка, Галущина Гребля, Руденківка, Судівка,  Шпортьки, Стовбина Долина… Сотні місцевих жителів вийшли з букетами квітів, аби віддати останню шану полеглому землякові. Вони ставали на коліна, зводили руки в молитві, скандували: “Герої не вмирають!”, “Героям слава!” У Нових Санжарах біля пам’ятного знака Героям Небесної Сотні відбувся траурний мітинг.
І ось уже Коби – рідне село, яке проводжало свого сина на війну, а тепер зустрічає Героя, який поліг за мирне життя земляків.
На траурному мітингу, що відбувся на сільському цвинтарі, виступили голова обласної ради Петро Ворона, керівники району, працівники військкомату, громадськість, бойові побратими. За упокій душі загиблого молилися священики УПЦ КП і семінаристи. Люди все підходили і підходили, клали квіти, схиляючи у жалобі голови…
Василь був єдиним сином у Григорія та Євгенії Писаренків. Простий сільський хлопчина, він закінчив школу, отримав механізаторські права, відслужив строкову, працював, як і батько, столяром у колгоспній будівельній бригаді. Коли господарство розпалося, продовжував займатися будівельною справою. Чуйний, порядний, завжди життєрадісний, любив спорт і музику, турботливий син і батько – таким його запам’ятають односельці. А ще – як справжнього захисника України, котрий на перший поклик пішов до війська боронити мир і спокій у рідному краї. Він твердо вірив у перемогу, наближав її, але, на жаль, не дочекався…
* * *
3 червня у зоні проведення АТО, поблизу Луганського Донецької області, під час виконання бойового завдання загинув 27-річний мешканець Пирятинського району Віталій Білько.
Провести в останню путь молодого воїна зібралося все його рідне село Прихідьки, представники районної влади, працівники Пирятинського сирзаводу, де до мобілізації працював Віталій і де трудиться його батько, громадські активісти, волонтери.
Віталій Білько народився 20 грудня 1987 року в селі Прихідьки. Після закінчення школи були служба в армії, робота на АТ “Пирятинський сирзавод”. До війська Віталія Білька мобілізували 5 вересня минулого року.
Море сліз, стримати які не міг ніхто з присутніх, квіти, якими сільська молодь, друзі Віталія встеляли його останню дорогу, – так прощалися з Героєм у його рідних Прихідьках. Співчуття рідним та близьким висловили керівники району, колеги, друзі полеглого… Про таких молодих та енергійних, як Віталій, говорять: йому б ще жити та жити… Зупинися, війна, зупини море материнських сліз, зупини горе батьків, дружин, дітей!..
Царство Небесне Героям і вічний спокій.

Людмила ВОЛИК
Петро ЖАБОТИНСЬКИЙ
Журналісти