Повернення святителя Іларіона Полтавського

Відтепер у полтавців буде ще один небесний покровитель – святитель Іларіон (Іван Евфимович Юшенов), до якого віряни звертатимуть свої палкі молитви і який проситиме за дорогу його серцю Полтавщину перед Господом. Божественна літургія з чином прославлення святителя відбулася в Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі 12 травня. Очолив урочисте богослужіння митрополит Полтавський і Миргородський УПЦ Филип. Йому співслужили єпископ Новокаховський і Генічеський Філарет, єпископ Золотоніський Іоанн. Рішення про місцеве шанування у межах Полтавської єпархії єпископа Полтавського і Переяславського Іларіона  було прийняте Священним Синодом УПЦ у вересні минулого року. Після літургії духовенство й віряни звершили хресний хід навколо собору з іконою та святими мощами святителя Іларіона Полтавського.
Постать святителя невід’ємно пов’язана з розбудовою Полтавської єпархії у кінці ХІХ століття.  Виходець зі Смоленської губернії, він поріднився з Україною у 1876 році, коли його, настоятеля Смоленського Троїцького монастиря, спіткало чергове горе – услід за дружиною, донькою та старшим сином помер і останній його нащадок. Архімандрит Іларіон вирушив тоді на прощу до Києва. А поривався він у це святе місто давно, ще тільки готуючись до чернецтва.
Під час богомілля знаковим стало знайомство з Київським митрополитом Філофеєм. У 1878 році Іларіон був призначений настоятелем Києво-Печерської Успенської лаври. Його клопотами продовжувалась розбудова святині, вдалося провести ремонтні роботи, відновити згорілу друкарню, відкрити іконописну школу. В 1884-му подвижника призначено єпископом Прилуцьким, вікарієм Полтавської єпархії. Тоді ж він став також настоятелем Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. На території обителі розгорнулися роботи зі спорудження кам’яної трапезної церкви, будинку для келій. Згодом у сані єпископа Полтавського і Переяславського Іларіон дбав про створення церковнопарафіяльних шкіл, яких діяло на території єпархії близько 1200. Особливо вболівав архієрей за релігійно-моральне просвітництво простого люду, отож запровадив проведення у всіх парафіях позаслужбових духовних бесід та читань.
Турботами подвижника в Полтаві відкривалися притулки для сиріт та інші благодійні установи, засновувалися парафіяльні братства.  Серед зініційованих ним добрих справ також – оновлення Свято-Успенського кафедрального собору (нині – собор УПЦ КП), Сампсонівського храму на полі Полтавської битви.  Не стало святителя Іларіона 18 січня 1904 року.
Багато сплинуло відтоді часу – тяжкого, пошрамованого війнами, репресіями, наступом атеїзму. Сотні бід, які обрушувалися на нашу стражденну землю, бачив святитель Іларіон з небесних обителей. Нині, в найтрагічніший для новітньої України час, він став ближчим до нащадків своїх духовних чад, щоб даною йому Богом силою зміцнювати нас, отямлювати й оберігати.

Тетяна ПЕТРЕНКО
Журналіст

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.