За словами головного акушера-гінеколога департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації Людмили ІВАНОВОЇ, за останні роки кількість пологів у області є стабільною і коливається від 14 до 14,5 тисячі. Ми планували вести нашу розмову таким чином, щоб дати якомога більше порад жінкам щодо безпечного материнства. Але бесіда вийшла далеко за межі проблем медичних.

– Людмило Петрівно, що наразі найбільше загрожує безпечному материнству?
– На першому місці сьогодні стоїть проблема загального стану репродуктивного здоров’я родини: і жінки, і чоловіка. Вагітність передбачає додаткове навантаження на всі органи й системи жіночого організму. Наявність супутньої патології (легень, нирок, серця) передбачає певне профілактичне лікування і корекцію основного захворювання. Тому найбезпечнішою може бути тільки вагітність, спланована подружжям разом із лікарями – сімейним, який знає усе про загальний стан здоров’я родини, лікарем-гінекологом.
Ментальність української жінки дуже відрізняється від ментальності жінки європейської. Там на першому місці стоять освіта, професійне становлення. Українська жінка готова родинним клопотам присвятити себе повністю. Але так можна й згоріти – це зайве і часто не має віддачі. Жінка повинна любити й поважати себе, цінувати власне здоров’я, тільки тоді її любитиме і поважатиме протилежна стать. Можливо, свій психотерапевт чи психоаналітик потрібен і не кожній жінці, але свій стоматолог, гінеколог – обов’язково.
Дуже важливий щорічний огляд онкологом, гінекологічний огляд із цитологічним дослідженням. Адже рак молочних залоз та рак шийки матки дуже “помолодшав”, маємо все більше випадків вагітності на фоні онкопатологій.
– Що слід зробити в першу чергу, плануючи вагітність?
– Перш за все треба обстежитися і жінці, і чоловікові. Якщо виявиться якась проблема чи інфекція, її треба пролікувати, щоб потім планово вступити у вагітність. Не менш важливо вчасно стати на облік у жіночій консультації. У період вагітності за здоров’я жінки несе відповідальність акушер-гінеколог, він усе розкаже і пояснить майбутній мамі. Треба тільки довіритися лікарю.
Якщо супутніх хвороб немає, жінка буде з радістю виношувати своє дитя. Якщо проблема є і вона виявлена вчасно, то виношування відбудеться на фоні наявного захворювання, але з певною корекцією, щоб уникнути шкідливих наслідків для дитинки. При потребі маму скерують наглядатися на рівні області, можливо, доведеться профілактично госпіталізувати її до нас у перинатальний центр. Ми обстежимо, пролікуємо і надамо рекомендації, як доношувати вагітність удома. А на пологи чекатимемо у перинатальному центрі. Порада єдина: виконуйте всі призначення і народжуйте з великою радістю, щоб потім насолоджуватися таким бажаним материнством.
– Наскільки свідомо ставиться до цих питань наша молодь?
– Молоді люди стали значно обізнаніші. У кінці минулого року зі студентами унівеститету економіки і торгівлі працювала ціла бригада фахівців: я, як головний акушер-гінеколог області, – із групами дівчат, головний андролог – з хлопцями, а також головний онколог області. Ми намагалися не переповнювати аудиторії, максимум 25 чоловік. Молодь активно спілкувалася, ставила багато запитань. Приємно відзначити – вона грамотна, у тім числі й стосовно контрацепції. Я залишила свій контактний телефон, і дівчата потім зверталися за допомогою, консультаціями. Якщо з ними працювати, вони готові до сприйняття. Хтось повинен їм розповідати, що контрацепція не лише захищає від небажаної (непланової) вагітності – гормональна контрацепція є також профілактикою ракових захворювань. Протягом життя жінка повинна змінювати методи контрацепції в залежності від своїх репродуктивних планів, стану здоров’я, бажань партнера, регулярності свого статевого життя. Таких факторів дуже багато.
За останні роки проведено значну роботу в навчально-освітніх закладах, через ЗМІ. Завдяки проекту “Разом до здоров’я” велику кількість контрацептивів розповсюджено серед молоді, жінок груп ризику. В області вдалося значно підвищити рівень використання контрацепції і удвічі зменшити кількість абортів.
Молодь повинна знати, що у разі непланової вагітності дівчинка, якій виповнилося 14 років, згідно з чинним законодавством має юридичне право самостійно звернутися до гінеколога і з ним вирішувати долю своєї вагітності.
– Як часто лікарям доводиться брати на себе відповідальність у вирішенні таких питань?
– Нещодавно, у вихідний, мені зателефонували з роботи: в перинатальному центрі жінка з району на емоціях вимагає від акушера-гінеколога негайно “зробити що-небудь” з її донькою-школяркою – радикально, щоб ніякої вагітності і щоб “у селі про нас не говорили”. Про проблему своєї дитини вона дізналася, коли термін сягнув 22 тижнів – для переривання вагітності запізно. Розмова була довгою, непростою. І коли майбутню бабусю вдалося якось заспокоїти, привести до тями, пояснити, що життя на цьому не закінчується, а батьки для того і є, щоб підтримати своїх дітей у складний час, треба було бачити щирі очі отих дітей, які чекали “вироку” в коридорі, – 14-річної дівчинки і 16-річного хлопця. Якими щасливими вони стали, зрозумівши, що психологічного тиску на них більше не буде.
Так, своїх дітей треба вчити життєвим цінностям, тому що сім’ю варто планувати, коли є освіта і тверда база під ногами. Але якщо так уже сталося, межу крайнощів переходити не варто. І хто насправді знає, як краще? Жінка вчинила правильно, одразу звернувшись до грамотних фахівців. А могло статися непоправне, адже психіка у підлітків нестійка. Кілька років тому вся область обговорювала трагедію майже за Шекспіром: молоді люди зустрічалися, дівчина завагітніла, батьки були проти стосунків. Драма розігралася десь під 30-й тиждень вагітності, коли приховувати її стало неможливо. Доки вели переговори батьки, юнак з дівчиною посварилися, вона відшукала вдома отруту проти жуків і випила. Хлопець схаменувся й повернувся дуже швидко, але концентрація була надто сильною – дівчина померла разом зі своєю вагітністю.

– Якого віку були наймолодші породіллі в області?
– 13–14 років. Такі вагітності поодинокі, 2–3 на рік. Всі “маленькі” мами народжують у нас у перинатальному центрі.
– А якого віку були найстарші мами?
– 45–47 років. При правильному ставленні до вагітності й у “маленьких”, і в дорослих мам народжуються гарні, здорові дітки. Нещодавно у нас виношувала вагітність породілля з категорії найважчих – 180-кілограмова мама. Жінка з району, по духу – дуже активна, вагітність була неплановою, але виявилася бажаною. Народжувати ми перевезли її до Києва, де є спеціальна апаратура та обладнання для таких специфічних пацієнтів. Дитинка народилася без патологій.
За минулий рік у перинатальному центрі народилося 86 двієнь, три трійні. Й трійні, й двійні завдяки найсучаснішим технологіям вдалося виходити з позитивним результатом і гарними прогнозами на майбутнє. До речі, Полтавщина є одним із лідерів по багатоплідних вагітностях. Була у нас і 5-плідна вагітність, але прогнози, на жаль, у таких випадках невтішні, що й справдилося.
– Можливо, є якісь інші проблеми, варті уваги?
– Є. За останній рік у області й місті Полтаві з’явилася проблема так званих “пологів на дому”, коли люди за досить високу платню замовляють додому акушерку “з Інтернету”. Моєму розумінню, як лікаря, як жінки, факт “домашніх” пологів не піддається.
Одну з таких породіль я особисто госпіталізовувала до перинатального центру в тяжкому стані: із запаленням матки й гострим отруєнням. Все, що їй рекомендувала після пологів “досвідчена” акушерка, – пити багато рідини, а як кровоспинний засіб – трав’яний настій. Через велику крововтрату жінка майже три доби спала, прокидаючись, пила настій. Але при передозуванні препарат споришу має властивість накопичуватися в організмі аж до отруєння. Все скінчилося благополучно тільки завдяки вчасному зверненню до лікарів. Ми вийшли на слід цієї горе-акушерки: як з’ясували в Інтернеті, вона обслуговує не лише нашу область, а й Київщину, Кіровоградщину, Запоріжжя. Більше того, у Полтаві вона проводила цикл занять для вагітних, де, як мати шести дітей, розповідала, як це “здорово” – народжувати вдома. І люди, попри ризики ускладнень, кровотеч і навіть мертвонароджень, на те “велися”. Чому – я відмовляюся розуміти. Навіщо платити гроші людині, яка не несе жодної відповідальності за життя і здоров’я матері й дитини?
Якщо жінка хоче, щоб біля неї хтось був чи то у пологах, чи у післяпологовому періоді – будь ласка, зараз у нас все абсолютно прирівняно до домашніх умов.
Тим не менш це вже не поодинокі факти: до Полтавщини сумнівна “мода” докотилася лише минулоріч, а в Україні вона існує вже кілька років. При цьому батьки не здогадуються, як важко “узаконити” дітей, народжених поза межами закладів охорони здоров’я. Дати дозвіл на реєстрацію такого малюка може лише відповідна комісія при облдержадміністрації після збору величезної кількості довідок, обстежень, у тім числі й недешевої генетичної експертизи.
– Нині умови пологів кардинально відрізняються від того, як це відбувалося років 20–30 тому…
– В усіх пологових закладах широко впроваджуються партнерські пологи, вони становлять 80 відсотків від загальної кількості. Партнеру (чоловікові, мамі, сестрі) потрібні лише чистий одяг і попереднє флюорографічне обстеження. Все відбувається в індивідуальній пологовій залі, звідти з новонародженим мама переводиться до палати спільного з дитиною перебування, де можуть знаходитися родичі. Причому домашня постіль потрібна не тому, що її немає у медичному закладі (при потребі – знайдеться), а щоб маля одразу опинялося у своїй домашній мікрофлорі. Потрібні домашній халат, тапки, білизна, одноразове мило і рушничок, шапочка, носочки, кілька пелюшечок для дитини. Заклад переклав це на батьків не тому, що не в змозі забезпечити їх необхідним, а для профілактики внутрілікарняної інфекції.
Одразу після народження дитинка викладається мамі на груди. Якщо мама ще в операційній – татові. Щоб з першими рухами, першими вдихами малюкові підсівалася саме домашня мікрофлора – не лікарняна!
В області не було жодного випадку, щоб звернулася жінка з пологовою діяльністю і якийсь медичний заклад відмовив їй у наданні допомоги, якого б статку вона не була. Звісно, є випадки по районах, коли вдома жінки народжують саме через низький соціальний стан. Зазвичай породіллі цієї категорії не звертаються по медичну допомогу, не стають на облік. Це – гіркі реалії. Хочу звернути увагу: такі жінки, такі родини теж є чиїмось сусідами, знайомими, нехай і далекими. Тут дуже важливо залишатися людьми і не робити вигляд, що наша хата – скраю. Нехай ця вагітна жінка асоціальна – повідомте сімейного лікаря, знайомого акушера-гінеколога, фельдшера, будь-якого медпрацівника. Повідомте місцеву владу. Якою б складною не була в країні ситуація, за певних зусиль знайдуться і благодійні організації, і якісь скромні бюджетні ресурси. Але кожна вагітна жінка має бути обстежена, поставлена на облік, а вже після пологів треба разом шукати рішення, куди, в які умови виписувати цю родину.
Від автора. Після розмови просто з цікавості ввела в пошукову систему “пологи вдома”. Інтернет одразу видав купу сайтів, де широко рекламується ця послуга. Продовжує її надавати і знайома (її ім’я запам’ятала з цієї розмови) “потомствена повитуха, мама шести дітей”, із яких лише одне народжене в пологовому будинку, четверо – вдома, і ще одне – у Чорному морі. Дякувати Богу, Чорне море від Полтави далеко, а то й на нього у когось вистачило б глузду…

Ольга ЩЕГЛОВА.