Пам’ять святого Апостола Андрія Первозваного в Україні вшановується особливо урочисто, адже вважається, що цей учень Христа не тільки проповідував у Причорноморських містах-колоніях, а й побував на Київських горах і  благословив нашу рідну землю. На місці, де Апостол поставив хрест, нині височіє Андріївська церква, окраса Золотоверхого Києва. Православна Церква молитовно згадує Андрія Первозваного 13 грудня.

Апостол Андрій був братом первоверховного апостола Петра і походив з міста Віфсаїди, що в Палестині. З юних років він надавав перевагу духовним, вічним цінностям, отож, почувши проповідь Іоанна Хрестителя про покаяння, став його учнем. Коли Іоанн, вказуючи на Іісуса, мовив: “Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!”, Андрій відразу пішов за Христом. Він першим визнав Його за Месію, тому й наречений Первозваним.
Як і інші апостоли, Андрій був свідком проповіді Іісуса Христа та Його чудес, бачив страждання Спасителя, смерть і Воскресіння. Після Воскресіння разом з іншими учнями удостоївся зустрічей з Ним і був присутній на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.
Після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, кому в яку країну йти для проповіді Євангелія. Святому Андрію дісталися, зокрема, території вздовж узбережжя Чорного моря, північна частина Балканського півострова й Скіфія (у майбутньому – територія Русі). Здійснюючи останню подорож, він побував у Осетії, звідки рушив до Абхазії і зупинився в місті Севасті (Сухумі). Згодом відвідав приморське місто Воспор (Керч). Прямуючи вздовж південного берега Тавриди, побував у Феодосії, а далі рушив до Херсонеса. Припускають, що Апостол Андрій поплив по Дніпру в Скіфію. З описів письменників III століття Іполита й Оригена відомо, що Первозваний Апостол відвідав місця, де згодом було засновано Київ. Преподобний Нестор Літописець оповідає: “Бачите гори ці, – сказав Апостол своїм учням, – на цих горах засяє благодать Божа і буде велике місто, і багато церков буде споруджено Господом”.
Після повернення у Грецію Апостол проповідував у місті Патрос (Патри). Багато людей увірували в Христа, але місцевий правитель Егеат зненавидів Андрія Первозваного й засудив до розп’яття. А щоб продовжити його муки, наказав не прибивати рук і ніг до древа, а прив’язати. Хрест, на якому був розіп’ятий святий Апостол, мав форму літери “Х”.
Два дні тривали страждання Андрія Первозваного, але він до самої смерті продовжував навчати людей, які стояли поряд. 13 грудня 62 року (за іншими джерелами – 70 року) Апостол Андрій відійшов до Господа. Перед розлученням душі з тілом небесне світло осяяло хрест і Апостола. Пресвітери та диякони поховали святе тіло й описали історію його мук в невеликому посланні, яке збереглося до наших часів.
У 355 році мощі Андрія Первозваного були перенесені в Константинополь у храм святих Апостолів і покладені між гробницями святого Євангеліста Луки та святого Тимофія – учня Апостола Петра. І в наш час 13 грудня в Константинополі Вселенський Патріарх з 12 архієреями служить урочисту літургію, яка буває чотири рази на рік: на Пасху, Різдво Христове, П’ятидесятницю і в день вшанування пам’яті Апостола Андрія. Частина мощей в ІХ столітті була повернута в Патри, де вони перебувають і нині, в соборі Андрія Первозваного.
На українських землях зерна віри, посіяні святим Апостолом Андрієм, щедро зійшли завдяки старанням благовірного князя Володимира, Хрестителя Київської Русі. Прийнявши віру візантійську, єпископи якої є послідовниками Апостола Андрія, Українська Церква отримала ще один благодатний зв’язок зі святим Апостолом.

Підготувала
Вікторія КОРНЄВА.