Подвійний тріумф спортивного клубу “Полтава”

Як ми вже повідомляли, цьогоріч на Полтавщині вперше розігрувався Суперкубок області з футболу. Його володарем став СК “Полтава”. Для нього у 2014-му це вже другий трофей після золотих медалей чемпіонату області.

– Матч за Суперкубок став вінцем усього сезону, – розповів президент клубу Станіслав Майзус. – Але і продовженням копіткої роботи усього колективу на чолі з тренером Володимиром Сисенком. Сезон, на мій погляд, команда провела на одному подиху, досить рівно і стабільно. До двобою за Суперкубок ми готувалися у звичному режимі й урешті довели, що по праву є кращою командою області.
– Станіславе Леонідовичу, коли з’явилася ідея створення команди і хто став ініціатором цього проекту?
– Ідея виникла чотири роки тому. Тоді я активно займався агентською діяльністю, представляючи інтереси певних футболістів. Дехто з молодих виконавців із тих чи інших причин не були затребувані в професійному футболі. Втім, щоб підтримувати форму, мали грати хоча б на обласному рівні. Ми зустрілися з Володимиром Анатолійовичем Сисенком, у якого на той момент теж підібралося чимало цікавих спортсменів, і вирішили об’єднати наші зусилля. У першому ж сезоні (у 2011 році) новостворений СК “Полтава” став фіналістом популярного в області кубка “Золотий колос”, наступного року юнацька команда завоювала “золото” обласного чемпіонату (тоді змагання відбувалися серед дорослих і юнаків), а в нинішньому – ми здобули подвійний тріумф. Я пишаюся нашою командою!
– Якою була основна мета новоствореного клубу?
– Насамперед це можливість підготувати в наших спартанських умовах футболістів для великого футболу. Впродовж чотирьох років із СК “Полтава” до професійних клубів запросили чимало хлопців. Утім, граючи в чемпіонаті області – турнірі з давньою історією і славними традиціями, – ми не могли не ставити перед командою й амбітних цілей, які нещодавно реалізували сповна. Нам дуже приємно, що уперше за останні дев’ятнадцять років повернули титул чемпіонів Полтавщини в обласний центр. Востаннє серед клубів Полтави його здобувала “Велта” у 1995-му. В нашій команді немає контрактів, заробітної плати. Ми – аматори в чистому вигляді. Але, незважаючи на це, усі футболісти і тренер ставляться до своєї справи з високою відповідальністю. Вважаю, успіху ми досягли завдяки вдало організованому тренувальному процесу, щоденній копіткій роботі на футбольному полі та за рахунок характеру.
– Як переможець чемпіонату області наступного року ваша команда зможе представляти Полтавщину на всеукраїнській арені. Скористаєтеся цією можливістю?
– Якщо керівники обласного спортивного руху підставлять нам плече, то, безумовно, ми візьмемо участь у загальнодержавному турнірі. Якщо  ні, то навряд чи зможемо подужати чемпіонат України, оскільки відстані, на які доведеться їздити, досить великі, а грошей навіть на транспортні витрати, не кажучи вже про оплату проживання в готелях, добові, харчування, просто немає.
– Нещодавно аматорський СК “Полтава” перевірив свої сили з однією із кращих команд України – дніпропетровським “Дніпром”. Ваші враження від цієї гри.
– Найголовніше, що наші хлопці здобули колосальний досвід, зігравши проти футболістів топ-рівня – Коноплянки, Зозулі, Ротаня, Федецького та інших. Гравці СК “Полтава” змогли оцінити власні можливості на тлі провідних футболістів Прем’єр-ліги і національної збірної України. Незважаючи на те, що ми програли той матч із рахунком 2:7, думаю, користь від нього для команди буде неабиякою. Ми щиро вдячні наставнику “дніпрян” Мирону Маркевичу. Якщо знову запросить – неодмінно приїдемо ще.
– Якими принципами керуєтеся, формуючи склад СК “Полтава”?
– Основу команди зібрали ще років 10–12 тому, коли зовсім маленькі хлопчики прийшли до Володимира Сисенка на своє перше тренування. Він не проводив ніякого відбору, а просто прийшов в одну зі шкіл у мікрорайоні Леваді, де сам живе, і запропонував дітям займатися футболом. Звичайно, на той момент прекрасно розумів, що більшість з його вихованців не займатиметься професійним футболом. І все ж проводив з усіма бажаючими колосальну тренувальну роботу. Тепер може гордитися хлопцями, які колись грали під його керівництвом, а нині захищають кольори професійних вітчизняних і зарубіжних клубів, і тими, хто обрав іншу життєву стежину й гідно її торує.
– Станіславе Леонідовичу, полтавські любителі спорту знають Вас як провідного спортивного журналіста. Звідки бере початок Ваша творча стежина?
– Це досить цікава історія. Коли я навчався у п’ятому класі, найтиражніша в області газета “Зоря Полтавщини” оголосила конкурс серед своїх читачів на кращий лист до редакції на спортивну тематику. І от я, не кажучи ні слова своїм батькам, написав до редакції листа і виграв Гран-прі. У листі, пам’ятаю, порушив проблеми полтавського спорту, розповідав про своїх друзів і про те, що, на думку п’ятикласника, заважає нам бути більш спортивними людьми. Як же здивувалися мої батьки, коли дізналися, що редактор “Зорі Полтавщини” Леонід Кізь приїхав до нас у школу, в урочистій обстановці, перед усім класом, вручив мені головний приз – книгу Валерія Харламова. Було дуже приємно. Той лист до “Зорі Полтавщини” і став по суті першою пробою пера.

Степан КРАВЧЕНКО
Журналіст

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.