Пам’ять через століття

Минулого року на Полтавщині відзначалася знаменна дата: 155 літ від дня народження нашої співвітчизниці – видатної художниці, автора відомого в усьому світі щоденника Марії Башкирцевої. Уже вдруге Полтава приймала численних зарубіжних гостей, які з’їхалися на міжнародну конференцію, присвячену цій даті. Всі її учасники – вчені, письменники, журналісти з України, Росії, Франції, Швейцарії та США – підготували цікаві дослідження про життя і творчість нашої землячки. Увазі присутніх було представлено велике полотно Марії Башкирцевої “Молода жінка за читанням роману Олександра Дюма” (1880 р.) – найперша робота, яку вона виставила на знаменитому Паризькому Салоні. Для земляків художниці це була унікальна можливість побачити чудову картину, бо понад століття полотно знаходилось у приватній колекції.
А цього року ми згадували Марію Башкирцеву в зв’язку зі
130-річчям від дня її смерті. Менше 26 років прожила, але який яскравий слід залишила після себе ця талановита, рішуча і сильна духом дівчина!
…Останній день жовтня цьогоріч у Парижі видався по-літньому теплим і сонячним. У самому центрі французької столиці, недалеко від Ейфелевої башти, за високою кам’яною огорожею притаїлося старовинне кладовище Пасі. Його тишу тепер рідко порушують кроки відвідувачів, адже тут давно вже нікого не хоронять: за два століття невелика територія кладовища була заповнена похованнями видатних французьких діячів науки, культури, політики, бізнесу. Але 31 жовтня цього року на Пасі було незвичайно людно: один за одним сюди підходили люди. Вони несли квіти до підніжжя високої каплиці, увінчаної православним хрестом. На її стіні викарбуване таке знайоме усім полтавцям ім’я: “Марія Башкирцева”.
Вона померла 130 років тому в Парижі на 26-му році життя і була похована на кладовищі Пасі. А через рік на її могилі за проектом архітектора Еміля Бастьєн-Лепажа було побудовано високу струнку каплицю з чудовими вітражами. З них і сьогодні на нас дивиться сама Марія, закутана в білий саван. У приміщенні каплиці на стіні – незакінчене полотно художниці “Святі жінки”, поруч – особисті речі Марії: палітра, крісло, стільчик для молитви, фотографії, мармурові бюсти батька і матері. Під картиною – ваза із землею, яку п’ять років тому делегація земляків Марії привезла з Гавронців, з місця колишньої садиби Башкирцевих.
Фонд “Відродження пам’яті Марії Башкирцевої” уже вдруге став ініціатором і організатором ряду заходів, присвячених нашій видатній співвітчизниці. Як і в 2009 році, біля могили Марії зібрались шанувальники її таланту з Франції, Росії та України. Після короткого вступного слова земляків православний священик, отець Георгій, відслужив панахиду, і зразу після молитви усі присутні з подивом помітили, як в глибині каплиці немовби засяяла та частина її картини, де зображено печеру з тілом похороненого Іісуса Христа. То промінь осіннього сонця прослизнув через зачинені скляні двері в темне приміщення каплиці. Всього 2–3 хвилини, затамувавши подих, спостерігали ми це чудесне явище, і знову в каплиці настала напівтемрява, в яку поринула і картина, і всі меморіальні речі.
А наступного дня була дмитрівська поминальна субота, коли всі православні християни згадували своїх померлих родичів. Після поминального обіду все товариство зібралося на вулиці Буасьєр у науково-культурному центрі, де розпочався вечір пам’яті Марії Башкирцевої, присвячений 130-річчю від дня її смерті.

Рукопис щоденника Марії Башкирцевої.

Рукопис щоденника Марії Башкирцевої.

На наше запрошення відгукнувся президент Національної бібліотеки Франції пан Брюно Расін. У своєму виступі він розповів про рукописи “Щоденника” Марії Башкирцевої, які зберігаються у відділі манускриптів Національної бібліотеки, про вивчення та публікацію повного авторського тексту “Щоденника”. Разом із президентом НБФ на вечір приїхала головний зберігач бібліотеки, пані Де Шермон. Вона привезла кілька рукописів Марії: це товсті зошити в дорогих палітурках з золотим обрізом, списані швидким поривчастим почерком Марії. Майже всі записи дівчина робила французькою мовою, адже змалку ця мова була для неї близькою. І не тільки тому, що тоді французька була мовою освіченого дворянства, а й тому, що рідна бабуся Марії по материнській лінії була француженкою.
Марія Степанівна Башкирцева пережила свою дочку на 36 років. У день пам’яті вона щороку влаштовувала панахиди на її могилі, збираючи друзів і знайомих, усіх, хто любив і пам’ятав її Марію. Минули роки, пішли з життя близькі родичі Марії, але не заростає стежина до її могили. Біля підніжжя каплиці завжди лежать живі квіти, адже і тепер людей захоплюють її палка любов до життя, самовідданість мистецтву, вміння передати внутрішній світ її персонажів, сміливість і відвертість суджень у “Щоденнику”.
В 1985 році у Франції була створена Асоціація друзів Марії Башкирцевої. Одними із перших її керівників було подружжя Апостолеску, з якими нам пощастило познайомитись ще в 2004 році. Головною метою Асоціації була публікація повного авторського тексту “Щоденника”, а також догляд за могилою Марії Башкирцевої. На превеликий жаль, уже немає з нами пані Жінет Апостолеску, та на наш вечір приїхав 90-річний пан Веспазьян Апостолеску. Він розповів про велику роботу з підготовки до друку 15-томного повного видання “Щоденника” Марії Башкирцевої, яке було видане в 1990-ті роки і тепер перекладається багатьма мовами. Символічно, що в той же час, у 1985 році, під керівництвом Дмитра Михайловича Гармаша в Диканському історико-краєзнавчому музеї вперше було розпочато роботу з увічнення пам’яті нашої славетної землячки: ми, наукові працівники музею (а мені пощастило тоді працювати в Диканському музеї), обладнували в картинній галереї невелику кімнату, присвячену історії життя і творчості Марії. І хоч тоді ми не мали жодного оригінального експоната, але нам дуже хотілося познайомити відвідувачів музею з незаслужено забутою талановитою художницею, що народилася недалеко від Диканьки.
В ході вечора від імені земляків Марії ми розповіли присутнім, як зараз на батьківщині шанують її пам’ять: про другу міжнародну конференцію, про нові знахідки оригінальних експонатів для майбутнього музею Марії Башкирцевої.
Останнім часом нам вдалося придбати нові реліквії: найперше видання “Щоденника” Марії Башкирцевої – 1887 року (французькою мовою) та розкішне подарункове видання 1893 року (в Аргентині іспанською мовою). Одним із найцінніших експонатів музею стане оригінал рисунка французького художника Густава Куртуа “Марія на смертному одрі”, зроблений на прохання матері в день прощання з Марією, 31 жовтня 1884 року. Деякий час цей рисунок знаходився в каплиці, потім зберігався у рідних Марії. Недавно його вдалося знайти в одному з антикварних салонів Парижа з допомогою наших аргентинських і французьких друзів.

Панахида біля могили Марії Башкирцевої.

Панахида біля могили Марії Башкирцевої.

Про життя та творчість Марії Башкирцевої, а також про наші пошуки та відкриття, пов’язані із її яскравою особистістю розповідається в документальному фільмі “Залишитися в житті” режисера Ганни Шишко. Створення цього фільму було приурочене до 155-ї річниці Марії Башкирцевої. Прем’єра фільму пройшла у вересні минулого року в Полтаві, в дні другої міжнародної конференції. З великою цікавістю переглянули цей фільм і французькі глядачі, а дехто з них побачив себе на наших документальних кадрах. Адже більшість пошуків проводилася разом із французькими колегами і за їхньої активної допомоги. У фільмі є епізоди, які ми знімали в Гавронцях, у тих місцях, де народилася й куди потім приїздила Марія, відвідуючи свого батька. Безумовно, краса української природи зачарувала французьких глядачів, а сумна мелодія старовинної української пісні навіяла спогади про останні дні життя Марії. За кілька днів до смерті вона попросила гавронських вишень, які дуже любила. Був кінець жовтня, але Марія Степанівна для любимої дочки була готова на все. Наступного дня з оранжереї принесли маленьке вишневе деревце з темно-червоними плодами. Вони були, як промінь сонця, як останній привіт з далекої рідної української землі…
У програмі вечора був представлений збірник доповідей, які прозвучали в ході полтавської конференції 2013 року. Ця книга викликала великий інтерес у всіх присутніх, бо кожний із авторів провів грунтовні пошуки і підготував справжню наукову роботу, присвячену Марії та її творчості. Наш вечір завершував тиждень російської книги, який проходив у кінці жовтня в культурному центрі Парижа. Тому екземпляри книг, виданих за роки роботи фонду “Відродження пам’яті Марії Башкирцевої” (альбом “Обраниця долі”, К.Косньє “Портрет без ретуші”, А.Каюе “Життя та смерть Марії Башкирцевої” та “Муся і її друзі”) стали дарунком для бібліотеки культурного центру в Парижі, а також – для Національної бібліотеки Франції.
Згадуючи ще одну грань таланту Марії Башкирцевої, увазі глядачів було представлено невелику програму вокальних творів із її репертуару: молода співачка Ірина Леонова виконала кілька класичних арій. Найбільше Марія любила арію Міньйон з однойменної опери французького композитора Амбруаза Тома. З цим твором вона виступала перед авторитетним знавцем вокалу – професором Вартелем на прослуховуванні в Парижі. Тоді, в 1876 році, Марія мріяла стати співачкою і, переодягнувшись у бідну італійку, сподівалась почути неупереджену оцінку своїх вокальних здібностей від знаменитого професора. Вартель був вражений чудовим голосом молодої співачки і порадив їй вчитися, щоб присвятити себе оперній кар’єрі. Однак тяжка хвороба змінила життєві плани Марії. Після серйозної простуди вона втратила голос, а потім почала втрачати і слух. Тоді всі свої сили, всю творчу енергію талановита дівчина спрямувала служінню мистецтву. Тому сьогодні її картини є гордістю тих музеїв, куди передала їх Марія Степанівна після смерті дочки. Картини художниці Марії Башкирцевої можна побачити в музеї Орсе і Пті-Пале в Парижі, в Російському музеї в Петербурзі, в Третьяковській галереї в Москві, в художніх музеях Ніцци, Острави, Афін, Бєлграда, Дніпропетровська, Сум, Харкова.
Ще довго після завершення вечора пам’яті Марії Башкирцевої не розходились його учасники і глядачі. Це був вечір незабутніх зустрічей і знайомств, цікавого спілкування і обміну думками. Серед них – одна найважливіша думка не раз звучала різними мовами: навіть через століття Марія Башкирцева виконує важливу місію – любов до неї об’єднує людей різних країн і різних віросповідань.
• У першому ряду: директор фонду “Відродження пам’яті Марії Башкирцевої” Тетяна Швець, один з перших керівників Асоціації друзів Марії Башкирцевої пан Веспазьян Апостолеску, професор Сорбони пані Мішель Барб, викладач коледжу в м. Ек сан Прованс пані Сімона Файяр.

Тетяна ШВЕЦЬ
Директор фонду “Відродження пам’яті Марії Башкирцевої”

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.