Всесвітньо відомий уродженець Великих Сорочинців Микола Гоголь, мабуть, правду казав, коли переповідав про те, як на ярмарку перекупка примудрилася підсунути у віз одному чоловікові куплену в цигана “червону свитку”. Той схопив сокиру й порубав її на шматки, але диво-свитка знову ціла! Якщо вірити автору “Сорочинського ярмарку”, та несамовита свитина й нині промишляє на Жабокрюківському майдані…

Не вчора те було, а згадалося, як мені, кореспонденту “Зорі Полтавщини”, випало ярмаркувати разом із патріархом українського гумору, добра йому пам‘ять, на той час депутатом Полтавської обласної ради від Великосорочинського виборчого округу, незабутнім Олександром Ковінькою. Він точно підмітив, що ярмарок був багатим не тільки на горщики, шапки, кавуни, цибулю, галушки, телевізори та ще всяку всячину, а й на живих носіїв сміху. Саме він, як голова секції сатири та гумору Спілки письменників України, і запросив поярмаркувати на Полтавщині майстрів дотепного слова з усіх усюд. У вирі ярмаркового люду свої гуморески, байки, сатиричні мініатюри читали письменники Полікарп Шабатин, Євген Дудар, Юрій Кругляк, Іван Немирович, Микола Яровий, Олекса Ющенко, Валентин Лагода, інші майстри сатири та гумору. Не залишився у боргу перед шанувальниками веселого жанру і сам Олександр Ковінька. Після неспокійного чергування під час охорони громадського порядку міліціонери запросили Олександра Івановича бодай трохи їх розважити. А що? Решетилівське дитинство допитливого неслуха припало до душі стомленим міліціонерам. Сміялися щиро і довго. Щоб стримати сміх, гуморист, ніби між іншим, дорікнув слухачам: “Я ж, хлопці, у вас сидів (на Колимі. – Авт.) двадцять років. І не реготав. А ви в мене не можете спокійно висидіти 20 хвилин”. Хвиля сміху покотилася з новою силою. Мені й досі той сміх вчувається…
Міфічна “червона свитка” нагадує про себе і після того, як ярмарок з популярного народного свята майстрів культури, мистецтв, звичаїв Гоголівського краю “нові українці” прибрали до липких рук і перетворили у комерційний захід для наживи й показухи. Ось лише один приклад. Аби похизуватися перед начальством культурою приготування вареників, галушок та інших традиційних ярмаркових ласощів, організатори заборонили закладам громадського харчування користуватися дровами, балонами природного газу чи будь-чим іншим, крім електричних приладів. Щоб ні диму, ні попелу!
“Ну й що?” – запитаєте. А те, що звечора наїхало багато поважних гостей. Названі менеджерами меткі ділки запропонували їм на вечерю такі ярмаркові ласощі, від самої згадки про які гоголівські Черевик, кум Цибуля разом з дяком Афанасієм Івановичем тільки слинку ковтали. Сонце пірнуло за обрій. До гостей у наметах уже долинули запашні пахощі галушок зі шкварками. У якусь мить, точнісінько так, як було і в хаті Солопія Черевика, “червона свитка” строго запитала: “А що ви тут робите?” На ярмарковище впала темна ніч. Хоч у око стрель. Трансформатор не був розрахований на велику кількість одночасно увімкнених електричних плит і вийшов з ладу. Заблимали увімкнені фари автомобілів. Які слова долинали від збитих з пантелику куховарок, згадувати не будемо. Вони, схопивши сирі та недоварені галушки, вареники і все, що готували подавати до столу, притьмом мчали у село, до жабокрюківських домогосподарок, з проханням виручити їх з такої халепи.
І все ж, як би там не було, а вечеря при свічках та кишенькових ліхтариках гостям запам’яталася. Самі переконалися, що без витівок “червоної свитки” на Сорочинському ярмарку не обходиться. Як буде нинішнього року? Хто його знає, адже “червона свитка” нині розперезалася ще дужче…

Леонард НІКОЛАЄНКО
“Зоря Полтавщини”