Із музичною родиною Коваленків ми познайомилися в Пирятинському районі, на фестивалі “Калинові гуляння”. Їхнє сімейне тріо “Водограй” виступає на різних мистецьких заходах – мама Марина, дочки Юліана та Анастасія.
Живе ця дружна сім’я, де всі люблять і підтримують одне одного (інакше просто не можна займатися спільною справою), в Пирятині. Юліана після закінчення Київського лінгвістичного університету працює вчителькою англійської мови в Березовій Рудці цього ж району. Настя перейшла в одинадцятий клас, хоче обрати професію, пов’язану з мистецтвом. Марина В’ячеславівна розповідає, що молодша дочка, крім занять вокалом, пише вірші, музику, грає на фортепіано і скрипці. Дівчата закінчили школу естетичного виховання, опанували музичні інструменти.
– У такому складі – тріо – виступаємо вже 10 років, – розповідає мама, – відколи у найменшої учасниці теж з’явився голосочок. Настя у нас – універсал, співає першим, другим, третім голосами. Взагалі у мене діти на сцені виросли. Юля, як була маленькою, з півтора-двох років ходила зі мною на репетиції хору. Я багато років співала в хорі “Пирятин” при РБК. Брала дитину з собою, бо не було з ким залишити. Маленька слухала, підспівувала, потім і собі співати почала. А згодом і молодша…
Сама Марина – теж учитель. Викладає художню культуру та хореографію у Великокручанській ЗОШ, грає на гітарі й фортепіано. Сама пише пісні. У репертуарі тріо – народні, сучасні, авторські твори, фольклорні композиції в обробці.
– У нас родина від прабабусі співуча і музична, – продовжує Марина Коваленко. – Дідусь був гармоністом, колись у селі Каплинцях завжди біля нього збиралися гурти людей на вечорниці. Бабуся зберігала зошит із записаними словами народних пісень, і ми вдома співали. Пізніше стало модно грати на гітарі, я теж її опанувала. Молодь гуртувалася на нашому кутку містечка. Свого часу виступала в шкільному вокально-інструментальному ансамблі. Взагалі маю дві освіти, закінчила Московський технологічний інститут, займалася текстилем, а пізніше – заочно Київський педагогічний, по художній культурі. Шию, вишиваю, костюми у нас – ручної роботи, під різні пісні підбираємо й різний одяг.
Глава сімейства – Микола Павлович – не музикант, але, як стверджує жіноча більшість родини, перший зацікавлений слухач тріо, критик, котрий на слух уловлює найменшу фальш, якщо хтось із співачок “не туди” тягне. Він і спонсор сімейного ансамблю, і водій, і постачальник…
– Тато у нас родом із Сумської області, військовий пенсіонер, служив у військовому містечку у Великій Кручі, обслуговував літаки. Тоді й познайомився з мамою, – розповідають дівчата. – Він трохи, для себе, грає на гітарі, дуже любить творчість Володимира Висоцького.
– Я теж фанатка цього поета, виконавця й актора. І мій батько любив слухати Висоцького, теж працював у галузі культури, в Росії, – продовжує Марина.
Нещодавно на міжнародному фестивалі “Чорнобильські мотиви” тріо “Водограй” отримало перше місце за пісню “Мамин віночок”, написану Мариною. За умовами учасники виконували тематичний твір й інший, за вибором. Коваленки вибрали авторський, на сімейну тематику.
На цьогорічному обласному святі родинної творчості “Роде наш красний” у Шишаках “Водограй” із Пирятина став переможцем. Марина розповідає, що вдома вже є ціла колекція нагород із цього конкурсу – дипломи лауреатів 1-го, 2-го, 3-го ступенів. Не вистачає лише Гран-прі. Але все попереду.
– У Шишаках співали пісню “Україна – це ми”, ритмічну і дуже зараз актуальну, – каже виконавиця.
Цю ж композицію привезли й на “Калинові гуляння”. Люди підспівували:
Ми єдина сім’я, сестри ми і брати,
Ми з тобою і є ця країна!
Україна – це я, Україна – це ти,
Україна – це ми, Україна…
Пісні співучі жінки цієї родини підбирають і спеціально до свят, різних заходів. Іноді їм замовляють підготувати тематичні номери. На допомогу приходить Інтернет, де можна швидко знайти все потрібне.
– Вчимо слова, репетируємо, зазвичай пробуємо новий виступ на невеликій аудиторії – у школі, десь на сільському заході, удосконалюємось, а потім виносимо на широкий загал, на великі концерти, – продовжує розповідь співрозмовниця. – Щороку виступаємо на Сорочинському ярмарку. Робимо благодійні концерти в будинках-інтернатах, у військовій частині в Прилуках сусідньої Чернігівської області.
Співаємо з душею, для людей. Взимку організували групу щедрувальників, вітали земляків із Різдвяними святами. Дівчата у мене – актриси, Юля циганкою наряджається. Весело, цікаво! Люди задоволені. Взагалі ідей багато. Мама (яка, до речі, теж має гарний голос) мені іноді каже, що я шалена якась, весь час кудись поспішаю, щось проводжу. Так, енергії у нас багато, і хочеться встигнути всюди…

Ганна ЯЛОВЕГІНА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”