– Цей підрозділ є серцем райвідділу, – розповідає заступник начальника Київського РВ ПМУ, начальник штабу, підполковник міліції Леонід Люлін. – Його робота триває цілодобово. Тут приймають заяви від громадян та повідомлення про злочини й правопорушення, скоєні на території району. На місце події обов’язково виїжджає слідчо-оперативна група: водій, оперативний працівник, слідчий та експерт-криміналіст. Якщо треба, то долучається і допоміжна група. Нерідко доводилося затримувати злочинців “на гарячому”, тим самим припиняючи їхній подальший кримінальний шлях. Нині найчастіше скоюють крадіжки.

Цікавимося, наскільки люди довіряють зараз міліції?

– Відверто кажучи, ставляться по-різному, бо, погодьтеся, міліція – специфічна структура. Але коли в людей трапляється лихо, то кого вони кличуть у першу чергу? Звичайно ж, міліцію.

Значна частина роботи лягає на плечі дільничних інспекторів. У Київському райвідділі їх – 25 чоловік. Кожен обслуговує близько 6 тисяч громадян, хоча встановлена норма – майже вдвічі менша.

– Сімейні й сусідські сварки, інші побутові непорозуміння – головна сфера нашої діяльності, – наголошує заступник начальника Київського РВ ПМУ з громадської безпеки, капітан міліції Ігор Кречетов. – А ще необхідно не менше одного разу на рік перевіряти, як зберігають зареєстровану зброю мисливці (їх у районі – півтори тисячі), проводити профілактичні заходи щодо  піднаглядних, котрі звільнилися з місць позбавлення волі. А ще на нашій території – стадіон “Ворскла”. Українських футбольних фанатів уже довелося вивчити всіх, знаємо, хто з них спокійний, а хто – агресивний, з ким дружать наші місцеві фани, а з ким – ні. Перед футбольними матчами чергувати починаємо за добу, зустрічаючи гостей на вокзалах, відслідковуємо, у тому числі й за допомогою Інтернету, місця можливих сутичок, проводимо відповідні профілактичні заходи.

Зі вступом в дію нового Кримінального процесуального кодексу, за словами правоохоронців, їхня робота потребує певної переорієнтації.

– Оперативні підрозділи вже не можуть працювати самостійно, а тільки за дорученням слідчого, – пояснює заступник начальника Київського РВ ПМУ, начальник кримінальної міліції, майор міліції Олександр Дудка. – Раніше ми збирали первинний матеріал по скоєному злочину і передавали слідству. Зараз, навпаки, слідство розглядає всі матеріали справи, і якщо там є ознаки кримінального правопорушення, то слідчий визначає кваліфікацію злочину й тільки тоді дає те чи інше доручення оперативному складу. Більшість наших працівників – молодь 22–25 років, недавні випускники вузів. По суті вся відповідальність – на їхніх плечах. Мінімальна зарплата міліціонера – 2 тисячі гривень. Її отримують 60–70 відсотків усіх співробітників. Нещодавно довелося спілкуватися із російськими колегами, то їхня винагорода за роботу складає близько тисячі доларів у рублях. Тобто ми, по суті, працюємо на ентузіазмі. Як би там не було, але дуже хочеться, щоб він залишився. Якщо за день хоча б від однієї людини почую щире “дякую”, значить, працюю недаремно. Своїми вчинками намагаємося довести, що міліція заслуговує на повагу і їй можна вірити.

До речі, ці слова Олександра Дудки довів і один із останніх випадків, що трапився у Полтаві пізно ввечері кілька днів тому. До дільничних інспекторів Київського райвідділу, які здійснювали обхід території, звернулася бабуся із онукою та повідомила, що її щойно пограбували. Заявниця досить чітко описала прикмети зловмисника й вказала напрямок, у якому він побіг. За даних обставин міліціонери прийняли рішення йти по сліду підозрюваного. Один із дільничних залишився із бабусею, а інший – у цивільному одязі, викликавши на підмогу слідчо-оперативну групу райвідділу, – вирушив у напрямку втечі злочинця.

– Пройшовши кілька сотень метрів, – розповідає старший дільничний інспектор, капітан міліції Віктор Гончарук, – за рогом будинку я побачив молодого чоловіка, який застібав куртку чорного кольору. Його поведінка викликала підозру, однак потерпіла чітко вказувала на те, що нападник був у куртці світло-сірого кольору, тому я вирішив за ним непомітно поспостерігати. Чоловік сховався за стовбур дерева та когось нервово виглядав. У цей час мені зателефонував черговий по райвідділу і повідомив, що надійшло повідомлення про ще одне пограбування. Скоєне воно було неподалік місця першого злочину і приблизно у той же час. Підозрюваний, за словами чергового, був одягнений у куртку чорного кольору.

Міліціонерові вдалося затримати підозрюваного. Після прибуття слідчо-оперативної групи та проведення зовнішнього огляду затриманого стало зрозуміло, що він може бути причетний одразу до обох пограбувань. Куртка молодика виявилася двосторонньою: один бік – чорного кольору, а інший – світло-сірого. Ці припущення підтвердились, коли на місце пригоди прибув кінолог із собакою. Тренований пес взяв слід та привів працівників міліції до місця, де грабіжник залишив відібрані у постраждалої сумки. Ця обставина змусила затриманого у всьому зізнатись. Як з’ясувалося, того вечора двадцятиоднорічний полтавець гостював у свого знайомого. Ввечері він вийшов до найближчого супермаркету за продуктами і витратив на покупку останні гроші, які були в гаманці. Щоб “покращити фінансове становище”, молодик вирішив відібрати сумки у перехожих. Тепер йому може загрожувати до шести років позбавлення волі.

– Це звичайні будні міліціонерів, – підсумував помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області Володимир Пасічко. – Їхня повсякденна робота – непроста. – Але правоохоронці намагаються виконувати її гідно, захищаючи безпеку й життя громадян.