Голова СФГ "Відродження" Валерій Дрига став фермером не випадково. Хліборобами були його батьки, діди і прадіди. На запитання, чи має його прізвище стосунок до назви рідного села Дрижина Гребля, фермер відповів, що, за переказами, село заснував козак на прізвище Дрига.

Тож іншого життєвого вибору, як стверджує Валерій Дрига, у нього не було. Мабуть, від діда-прадіда успадкував любов до землі, професійне відчуття ситуації, повагу до тяжкої праці селянина, бо сам на власному досвіді знає їй ціну. Тому торік оплата за орендований пай у його господарстві склала 5 відсотків – найвищий показник у районі. Натуроплатою 140 пайовиків отримали по тонні пшениці, тонні кукурудзи, по півтонни ячменю, 50 кілограмів цукру. Валерій Дрига постійно опікується соціальною сферою п'яти сіл трьох сільських рад. Особлива увага – школам та дитячим садочкам. Утримує фермер футбольну команду. Торік вона стала чемпіоном району, виграла кубок та суперкубок.

Вести господарство батьку допомагає молодший син Руслан, який цього літа закінчив Полтавську аграрну академію, але вже з весни працював агрономом. Результати праці, досвід, висока культура землеробства були помічені партнерами СФГ "Відродження", які постачають насіння, добрива, засоби захисту рослин. А це солідні компанії. Нещодавно вони провели на землях господарства семінар для фермерів Полтавської та Дніпропетровської областей з питань вирощування ріпака та цукрового буряку. Валерій Дрига обробляє поля тільки власною технікою. Її парк постійно оновлюється. Так, торік купили сівалку "Максіма" та комбайн "Лексіон-480".

Ніколи не жалкував про свій вибір, говорить Валерій Дрига. Хоча держава, на його думку, не дуже дбає про село. Дошкуляє диспаритет цін. Так, трактор, подібний тому, що він придбав при заснуванні господарства у 2006 році, нині коштує вчетверо дорожче, ніж тоді, а ціна на зерно з тих пір майже не підвищилася. Однак кожного дня відчуває радість праці, особливо, коли буває в полі будь-якої пори року. І лише один раз відчув відчай – побачивши вранці 14 червня цього року понівечений буревієм урожай, у який було вкладено стільки зусиль, адже весною довелося пересівати понад 300 гектарів із 762 посіяних, а після негоди постраждало 400… Але емоції – емоціями, а життя бере своє. Батько і син знову в полі. Й партнери, й колеги переконані, що все у них буде добре, бо хліборобському роду немає переводу.