Поминаючи покійних, люди висловлюють віру в безсмертя душі й загальне воскресіння.

"Постараємося, скільки можливо, допомагати покійним – замість сліз, замість ридань, замість пишних гробниць –  нашими про них молитвами, милостинями і приношеннями, щоб таким чином і їм, і нам отримати обітовані блага", –  пише святитель Іоанн Златоуст.

Підставою для поминання служить, з одного боку, спогад про перемогу Ісуса Христа над смертю, з іншого – дозвіл Церковного Статуту проводити звичайне поминання покійних після Страсного і Світлого тижнів, починаючи з Фоминого понеділка. (Наступний після пасхального тиждень називається Фоминим – на честь одного з апостолів). За цим дозволом віруючі приходять на могили своїх ближніх із радісною звісткою про Воскресіння Христове, звідси і сам день поминання називається Радовниця. Особливе місце його в річному колі церковних свят – відразу після Світлого Великоднього тижня – як би зобов'язує християн не заглиблюватися в переживання з приводу смерті близьких, а навпаки – радіти їх народженню в інше життя, життя вічне. Перемога над смертю, здобута смертю і воскресінням Христа, повинна витісняти печаль про тимчасову розлуку з рідними, і тому ми, за словом митрополита Антонія Сурозького, “з вірою, надією і великодньою упевненістю стоїмо біля труни покійних”.

Прийшовши на кладовище, треба запалити свічку, здійснити літію (це слово в буквальному розумінні означає посилене моління). Можна запросити священика, а можна помолитися й самим. Обрядові пасхальні наїдки не треба залишати на могилі, краще віддати їх жебракові або голодному. Неприпустимо пити на цвинтарі горілку, а тим більше – лити її в могильний пагорб, цим ображається пам'ять покійного. На жаль, прийшовши на цвинтар пом’янути рідних, про гідну поведінку пам’ятають далеко не всі. Й картини веселих компаній біля могил більше нагадують наругу над пам’яттю предків…

Основа ж Радовниці – молитва про дорогих нам небіжчиків. Адже вона сповнена глибокого сенсу: ми сподіваємося, ми просимо, щоб душі наших близьких, які пішли від нас, упокоїлися разом зі святими там, де "немає ні хвороби, ні печалі, ні зітхання, але життя нескінченне".

Підготувала

Вікторія КОРНЄВА.