Свій припис щодо виконання невідкладних аварійних заходів та виведення дітей з непридатних до експлуатації приміщень з метою попередження нещасних випадків зробила й районна санепідемстанція. Згідно з висновками фахівців, один із навчальних корпусів і їдальня є аварійними, інший навчальний корпус та блок майстерень з актовою залою визнано непридатними для подальшої експлуатації.
Виходячи з цього, головне управління освіти і науки звернулося до обласної ради з проханням на черговій сесії розглянути питання про закриття Потоківської школи-інтернату з метою проведення капітальних ремонтів приміщень і в подальшому – створення на його базі інтернату (за потреби) або ж закладу освіти іншого типу. Обласна рада, зважаючи на актуальність проблеми, створила робочу группу, яка на чолі з головою облради Олександром Удовіченком прибула в Потоки, щоб на місці все побачити на власні очі.
Картина й справді виявилася невтішною. Приміщенню вже 110 років, інтер’єр застарілий, дах протікає. Сходи, що розійшлися на 16 см, вигнута в один бік стіна в дитячій спальні та тріщина зовні від посадки будівлі – такі недоліки в іншому приміщенні помітили навіть нефахівці будівельної справи. Стеля актової зали постійно мокра від конденсату через недостатнє утеплення. Їдальня починається з викладеної плиткою ями у коридорі. Уже під час оглядин зав’язалася гостра дискусія, спричинена протистоянням трудового колективу школи і обласного управління освіти і науки. Про це на початку засідання повідомив його начальник Володимир Мирошниченко. Він зазначив, що трудовий колектив створив ініціативну групу, яка з метою захисту своїх інтересів направила листи до всіх інстанцій і побувала на прийомі майже у всіх керівників державних і правозахисних органів. Водночас це не вирішує проблеми аварійності приміщень.
Щодо подальших дій, то керівник управління зазначив: “Нині у школі-інтернаті для дітей, які потребують корекції розумового розвитку, нараховується 61 вихованець. Стільки ж посад і в штаті цього закладу. Із загального складу працюючих 34 особи – це педагогічні працівники, з яких 19 досягли пенсійного віку або мають право на пенсію за вислугою років. Решті працівників буде запропоновано роботу чи реєстрацію в регіональному Центрі зайнятості. Наші фахівці активно працюють над працевлаштуванням вивільнених з роботи. П’ять вакансій є у райвідділі освіти, ще десять – в установах Кременчука. Усіх дітей ми влаштуємо до інших закладів, але потрібна згода батьків. Тринадцять із них уже погодилися на переведення дітей до Градизької та Кременчуцької шкіл-інтернатів. Батьки дев’яти взагалі відмовилися від спілкування з нами. З іншими ведемо переговори.
Якщо ж обласна рада не ухвалить рішення про закриття закладу до першого вересня, у нас буде один вихід – працювати з батьками і переконувати їх перевести дітей до інших інтернатів. Переважна більшість технічного персоналу, яке б рішення не прийняли, залишиться. Інакше тут все майно розтягнуть. Ми будемо просити гроші на утримання приміщення”.
Зовсім інше бачення проблеми засвідчили у своїх виступах члени трудового колективу. На їхнє переконання, школу навмисне довели до такого стану, щоб відібрати в неї чотири гектари землі на березі річки.
Свою точку зору оприлюднили також голова облдержадміністрації Валерій Асадчев, керівники та представники депутатських фракцій облради, голова постійної депутатської комісії облради з питань освіти, науки, культури, молодіжної політики, спорту та туризму Іван Гальченко.
Головуючий на засіданні Олександр Удовіченко дав можливість висловитися усім бажаючим. Він запевнив, що обласна рада прагнутиме знайти найбільш конструктивне та оптимальне вирішення непростої проблеми.
Зоря Полтавщини, Вівторок, 21 липня 2009 р., 2 стор.