Щедрість землі й сила громади

У  2012 році Організація Об’єднаних Націй прийняла три природоохоронні конвенції: Рамкову конвенцію про зміну клімату, Конвенцію про біологічне різноманіття і Конвенцію по боротьбі з опустелюванням. Адаптацію агроекосистем до змін клімату академік НААН України О.П.Тараріко вбачає, насамперед, у зменшенні викидів парникових газів, зокрема СО2, у навколишнє середовище. Це добре розуміють в приватному підприємстві «Агроекологія» Шишацького району, де його зосереджують у вигляді гумусу, нарощуючи таким чином продуктивність ґрунту. Адже вуглець – це енергія, необхідна для існування живої речовини грунту, тобто його мікрофлори. А в зв’язку з цим нагальною потребою є розвиток галузі тваринництва як підґрунтя для органічного землеробства.

У ПП «Агроекологія» розвивають молочне і м’ясне скотарство, накопичуючи щорічно 70 тисяч тонн гною, перероблюючи його спеціальним агрегатом в масу типу перегною, що містить різнобічну поживу для рослин і корисну мікрофлору. Це – одна зі складових органічного землеробства, яке зовсім виключає використання синтезованих хімічних добрив, пестицидів і фармпрепаратів. Замість цього для підвищення врожаїв та для захисту рослин використовуються інші агрономічні засоби й різноманітні природні чинники.
Саме такими чинниками в ПП «Агроекологія» є мілкий, без обертання скиби, вологозберігаючий обробіток грунту, широке застосування сидератів, пожнивних решток та органічного добрива – гною, вирощування багаторічних бобових трав (еспарцету, люцерни) як високобілкового органічного корму для тварин і як могутнього джерела природного азотного добрива, меліоратора, а також спеціальної науковообгрунтованої сівозміни, що є важливим фактором накопичення та збереження вологи в ґрунті в умовах посилення посушливості клімату.
***
Разом із засновником ПП «Агроекологія», головою Громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства», Героєм України, Героєм Соціалістичної Праці Семеном Свиридоновичем Антонцем та представником місцевої влади – старостою Михайликівського старостинського округу Михайлом Миколайовичем Михайликом об’їжджаємо поля, тваринницькі ферми «Агроекології». Радує висока культура землеробства, зелень озимини, еспарцету, люцерни, дружні сходи ярини.
“Це стоп’ятдесятигектарне поле ячменю з підсівом люцерни, – коментує Семен Свиридонович, – через чотири роки удобримо і посіємо кукурудзу. І ось, бачите, виділили на цьому полі ділянку паю. На іншому полі – 5,2 гектара паю…”
На площі 83 гектари появились сходи льону, і також тут виділено три паї. Ретельно підготовлене поле під кукурудзу на силос, і тут також два паї. Серед поля з травостоєм еспарцету чорніє смуга з великими грудками – ділянка паю. Мимоволі виникає запитання: як можна сіяти в такий ґрунт?
Побачене навіює невеселі думки. Як же так: 40 років оздоровлювалася земля, і ось на ній з’являється ділянка паю, де власник на свій розсуд буде застосовувати синтетичні мінеральні добрива, вносити гербіциди, інші “циди”… А як же обробляти такий пай у суцільному масиві? Хіба не жаль багаторічної праці людей, які оздоровлювали землю для одержання екологічно безпечної продукції? Чому ж не можна було виділити два-три масиви і надавати на них землю бажаючим отримати паї? У такому загальному масиві не виникало б складнощів з обробітком ґрунту, а головне – не порушувались основи органічного землеробства…
Зупиняємося на трасі: з одного боку 150-гектарне поле ячменю, підсіяне еспарцетом, з іншого – поле озимини після еспарцету третього року використання.
“Ось, бачте, які широкі узбіччя біля траси, – говорить Семен Свиридонович, – колись вони були засіяні багаторічними травами, розподілялися між власниками корів, а сьогодні заросли куширями… Немає у населення корів…”
***
Милуємося полем озимої пшениці, посіяної по кукурудзі, яка була удобрена гноєм. Спеціальною лінійкою, постійною супутницею Семена Свиридоновича, вимірюємо глибину до вологого шару ґрунту. Незважаючи на тривале бездощів’я і суховій у ту пору, волога тут на глибині 3–5 сантиметрів. А взагалі на всіх полях, де заміряли вологу, вона знаходилася не глибше 3–6 сантиметрів.
На ланах господарства зустріли головного агронома Сергія Козіна, агронома Павла Панова. Молоді, енергійні фахівці були заклопотані виробничними проблемами. Вони розповіли, що в ПП “Агроекологія” створено належні умови для роботи, проживання, а головне – є можливість експериментувати, вести дослідження, реалізовувати ініціативи.
Приємно спілкуватися з людьми-однодумцями, які вболівають за справу, думають про перспективу.
***
На завершення поїздки староста Михайликівського старостинського округу Михайло Михайлик зазначив, що місцева громада безпосередньо зацікавлена в можливостях, які відкриває органічне землеробство. Адже це – чисте довкілля, гарантовані робочі місця, здоров’я людей. Щедрість землі, соціальна відповідальність господарників, сила громади повинні служити людям.
Підсумовуючи, Семен Антонець згадав німецького фермера Форша, який, відвідавши ПП «Агроекологія», сказав, що такої землі, з таким здоров’ям він ще не бачив. Тож необхідно її берегти. І такою вона буде тоді, коли держава врешті усвідомить, що органічне землеробство – то не лише економічна складова сільського господарства, а й майбутнє нації.

Микола ОПАРА
Професор кафедри землеробства
і агрохімії ПДАА, заступник голови Громадської спілки «Полтавське
товариство сільського господарства»

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.