Гроші від підприємництва і туризму – місту, кошти “громадського бюджету” – вуличним комітетам

Виявляється, що і в сучасних реаліях у невеликому місті можна жити без політичних сутичок та чвар. Жити так, щоб комунальні підприємства не були збитковими, мешканці мали роботу, заробляли на туризмі, а міська влада швидко реагувала на місцеві проблеми.

Місто з такими набутками – Тростянець у Сумській області. Нещодавно там проводився прес-тур для журналістів з шести сусідніх регіонів “Кращі практики місцевого самоврядування”, організований Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у співпраці з Радою Європи і при підтримці медійної громадської організації “Інтерньюз-Україна”. Це містечко обрали не випадково: воно – п’ятиразовий призер національного конкурсу “Кращі практики місцевого самоврядування”.
Учасники прес-туру поспілкувалися з міським головою та командою міської ради, представниками громади, підприємств, комунальних установ. Ознайомилися з досвідом залучення інвестицій, створення робочих місць, енергозбереження.
“На прикладі нашого міста стає очевидно: бажання та воля місцевого самоврядування до змін, статегічне планування розвитку громади з урахуванням кращого національного і європейського досвіду в поєднанні з активною співпрацею із громадськістю й представниками бізнесу зумовлюють сталий економічний і соціально-культурний розвиток”, – зазначив Тростянецький міський голова Юрій Бова. Він – лауреат загальнонаціональної програми “Людина року-2016” в номінації “Міський голова року”.
Гостей привітали представник Мінрегіонбуду Наталія Яровенко, менеджер програм Ради Європи Андрій Гук, інші фахівці. Розповіли зокрема про конкурси для органів місцевого самоврядування і журналістів з тематики реформ, кращих практик самоврядування і територіальної організації влади. Подробиці про конкурси можна почитати на сайті Мінрегіонбуду.
Співпраця з бізнесом
Населення Тростянця – 21,6 тисячі мешканців. Місто відмовилося від надії на відродження непрацюючого цукрозаводу і віддало перевагу розвитку бюджетоутворюючого підприємства – шоколадної фабрики. Міська рада виділила на пільгових умовах земельну ділянку площею 30 гектарів для розширення виробництва, взяла на свій баланс 5-поверховий гуртожиток фабрики. Була укладена угода про соціальне партнерство, встановлена трирічна пільга на орендну плату за землю. І люди роботу не втратили, навпаки, були залучені інвестиції, створено майже тисячу робочих місць, підприємство розширилося, стало виготовляти печиво і бісквіти, збудувало новий бісквітний цех. Тростянецька фабрика виробляє смачну продукцію для понад 30 країн світу, а місто планує розвиток і розбудову інфраструктури з урахуванням потреб підприємства.
Занедбаний місцевий ринок районна рада передала у комунальну власність міста. У його розвиток були вкладені кошти з міського бюджету, ринку надана податкова пільга в оплаті за землю. Підприємцям запропонували торгувати у зручних павільйонах замість обшарпаних базарних рядів. Зробили план-схему розміщення павільйонів, кожний бажаючий підприємець, заходячи в міськраду, міг побачити цей план, обрати собі місце, написати заяву і за кілька днів отримати дозвіл на будівництво. Міськрада допомогла знайти виконавця робіт, який будував дешевше. 46 павільйонів тепер у власності підприємців.
– Один павільйон обійшовся приблизно в 75 тисяч гривень, ми побудували їх за свої кошти, місто зробило всю документацію. Зараз платимо за послуги ринку, електромережу, вивіз сміття, містове. Були проблеми з електроенергією – її не вистачало. Вирішується питання з будівництвом нової підстанції біля ринку, – розповів приватний підприємець Олександр Пістренко.
Тим, хто не мав можливості вкластися в реконструкцію, запропонували торговельні місця на іншому майданчику. Для населення, що бажає продати свою городину, на оновленому ринку залишився звичний відремонтований торговий ряд, де містове становить 2–3 гривні в день.
На дверях магазинів, які продають у Тростянці підакцизні товари – спиртне і сигарети, – наклеєні цікаві наліпки: “Вимагайте чек. Виданий чек – це гроші громади”. Покупцям роздають флаєри, де вказані телефони, куди звертатися, якщо чек не видається: міська рада, фіскальна служба, інші контролюючі органи.
Всі вільні земельні ділянки в місті оформлені, мають кадастровий номер, це пришвидшує надання бізнесменам дозвільних документів. Нині в місті планують побудувати за допомогою інвесторів сонячну електростанцію.
Комунальна сфера
Світильники на сонячних батареях використовуються для зовнішнього освітлення міста. А в під’їздах багатоповерхівок встановлені лампи з датчиками руху і фотореле. Тобто світло на сходах постійно не горить: зайшла людина в під’їзд або вийшла з квартири – лампочка вмикається і світить три хвилини. До того ж світильники енергоощадливі й антивандальні – це ще один реалізований проект кращих практик самоврядування. Понад 60 відсотків багатоповерхового житлового фонду вже оснащені ними. Економія на одному світильнику – понад 500 кіловат у рік. Міський голова Юрій Бова каже: якби електрика в під’їздах горіла всю ніч, городяни б заплатили в рік за електроенергію на 64 тисячі гривень більше, ніж зараз. Для 20-тисячного міста сума чимала.
Те ж саме з вуличними ліхтарями. Наближається вночі машина – спрацьовує датчик руху, і світильник починає світити яскравіше. Із впровадженням енергозберігаючих технологій місто стало споживати в 3,5 разу менше енергії. В усіх будівлях індивідуальне опалення. На благоустрій спрямовується 5,5 мільйона гривень у рік. Коли в місті пиляють сухі гілки або зрубують старі дерева, деревину привозять у котельню, яка працює на дровах. Причому голова вуличного комітету тієї вулиці, звідки везуть дерево, слідкує, щоб машина дров не пішла “наліво”.
За всі роботи на вулицях (чистка колодязів, підсипка доріг гравієм, встановлення чи заміна ліхтарів, дитячого майданчика, обрізання гілок дерев тощо), які замовлені вуличними комітетами, акт виконаних робіт підписує голова цього комітету. Без його підпису міськрада не прийме документ до оплати, і найнята фірма не отримає гроші за роботу, виконану неякісно.
Стан житлового фонду в місті його очільник оцінює як прийнятний. За бюджетні кошти тут виконують капремонти дахів, заміни труб, ремонти під’їздів, благоустрій дворів. У нинішньому році, приміром, оновлюють покрівлю двоповерхівки, якій більше ста років.
Квартплата в місті неоднорідна і залежить від будинку – від 1,30 до 3,10 гривні за квадратний метр площі в місяць. На початку року на зборах і сходках мешканці самі замовляють, що комунальники мають зробити. За мінімальний набір послуг – освітлення, прибирання двору, вивезення сміття, обслуговування комунікацій – і плата мінімальна. Якщо потрібні ремонт під’їзду, заміна дверей на металеві, впорядкування підвалу, встановлення лавочок у дворі – оплата буде вищою, з урахуванням матеріалів і робіт. Зате, оплативши все це, жителі утримуватимуть свої під’їзди в зразковому порядку, тоді наступного року ремонт буде не потрібен, і квартплата знизиться.
У цій сфері замість монополістів працюють невеликі комунальні й дочірні підприємства, які легше контролювати. Приміром, два готелі в перебудованих гуртожитках є комунальними підприємствами, і дохід від перебування там гостей йде у міську казну.
Збором, утилізацією, вивезенням відходів, чищенням вулиць взимку від снігу, грейдеруванням доріг, ліквідацією стихійних звалищ займається КП “Екосервіс”, розповів його керівник Роман Гайдукович. 13 тисяч абонентів уклали договори на вивезення сміття – 11–12 гривень з людини в місяць. Щомісяця їм розсилаються квитанції. Люди можуть заплатити в терміналах, по Інтернету чи через банк. Щоб змусити мешканців приватного сектора, які роками носили мішки із сміттям у ярки, утилізувати непотріб, міськрада запропонувала людям створити вуличні комітети і визначити, що саме місто має зробити на тій чи іншій вулиці. Приміром, “ми вам латаємо ями, а ви не викидаєте непотріб де заманеться”. Кожна сторона робить свій крок назустріч, у результаті все працює.
Електронне врядування і громадські бюджети
Райцентр Тростянець – учасник проекту “Відкрите місто”. Це електронна платформа, куди можна повідомляти в будь-який час про різні проблеми – розбитий ліхтар, непрацюючий світлофор, вкрадений люк, переповнений сміттєвий контейнер, дерево, яке впало… Треба позначити потрібне місце курсором на електронній карті й надіслати повідомлення. Інформація миттєво піде за призначенням у відповідні служби, і людина, яка повідомила про проблему, зможе відслідковувати її вирішення – поки крапка на карті з червоної не стане зеленою, це означатиме, що недолік ліквідований. З початку роботи порталу “Відкрите місто” з Тростянця надійшло 116 сигналів і заявок.
У холі міськради працює інформаційний сектор – співробітник-консультант, стенди, покажчики, термінали з потрібною для городян інформацією.
У Тростянецькій міській раді впроваджені електронний документообіг, система місцевих петицій, електронна черга і реєстрація в дитсадки, електронне голосування депутатів. Сесії міськради і засідання виконкому транслюються он-лайн, у зали засідань – вільний вхід громадян.
Багато місцевих проблем вирішуються за допомогою органів самоорганізації населення – вуличних комітетів. Вони беруть участь у формуванні бюджету міста, їх вчать ставитись до міської “кишені” як до сімейного гаманця. Два роки частина міського кошторису, що спрямовується на благоустрій, розробляється тільки за участю голів вуличних і квартальних комітетів. Місто має “громадський бюджет” – кошти для фінансування реалізації конструктивних ідей і пропозицій, спрямованих на вирішення поточних місцевих проблем. Загалом у місті створено понад 200 вуличних і будинкових комітетів, об’єднаних у 7 квартальних. Їхні голови більш знайомі і близькі мешканцям, ніж депутати. До речі, кілька голів вуличкомів на останніх виборах обрані депутатами міськради.
Голова вуличного комітету мікрорайону “Першотравневий” Ганна Самойлова поділилася: обговорення “громадського бюджету” для людей – справа нова. Спочатку збиралися і не знали, що з цим робити. Настрій був у людей такий, що місто має їм щось дати.
“Нам розтлумачили, як наповнюється бюджет, звідки беруться гроші. І менше стало прохань – дайте те і те. Радимось з людьми, що потрібно зробити в першу чергу, і разом із міськими службами робимо. Люди відчули себе господарями на своїх вулицях”, – говорить жінка.
Туристичні об’єкти – для городян і гостей
Ще одна цікава тростянецька самоврядна практика – використання історичної та наукової спадщини як додаткових ресурсів для розвитку міста. Все, що є старовинного і самобутнього на їхній малій батьківщині, мешканці Тростянця перетворили в туристичні об’єкти.
Найвідоміша візитка міста – Круглий Двір, пам’ятка архітектури середини XVIII століття, що залишилась від давніх оборонних укріплень. Розвалені цегляні стіни з рештками круглих веж місто взяло на свій баланс. Реставрації не проводили – для цього потрібні дозволи і ресурси. Але Круглий Двір і розташований поруч панський палац Голіцина-Кеніга відновили і відремонтували, створивши навколо них культурно-дозвіллєвий комплекс. Щороку на поточні ремонти й утримання цих пам’яток з міського бюджету витрачається близько 160 тисяч гривень. Та ці гроші повертаються міській громаді, оскільки історичні будівлі дбайливо, по-господарськи використовуються.
У палаці розмістили картинну галерею – там можна побачити полотна з місцевими краєвидами, які місту дарують художники – учасники щорічних пленерів “Живописна Тростянеччина”. Галерея налічує понад сто полотен, є там роботи і полтавських митців.
Став традиційним міжнародний фестиваль класичної музики “Чайковський Фест”. Майже щомісяця проходять концерти музикантів з різних країн. Містечко гордиться тим, що всесвітньо відомий композитор саме тут написав свій перший твір – увертюру “Гроза”, тому Тростянець вважається творчою батьківщиною маестро. Міський парк прикрашає пам’ятник Чайковському.
Відкрили в місті й експозицію “Музей шоколаду”, який відвідують сотні туристів.
У Круглому Дворі також щороку влітку проходять фестивалі історичної реконструкції “Стара фортеця. Подорож крізь століття” з фехтувальними турнірами, молодіжний музичний фестиваль “Схід-рок”, у дендропарку “Нескучне” проводиться “Нескучний Велофест”. Усі ці дійства приваблюють тисячі людей і стали самоокупними. Місто створює умови для гостей із різними матеріальними статками – від дорогих квитків на виступи відомих артистів до дешевих комунальних готелів і безкоштовного наметового містечка для студентів. Молодята, які приїздять навіть з інших міст і районів Сумщини, із задоволенням фотографуються на недавно відкритій Алеї закоханих. Реалізується сувенірна продукція із зображенням місцевих пам’яток. Привабливого вигляду набули й інші цікаві місця Тростянця – грот Німф у дендропарку, пам’ятник Леопольду Кенігу – засновнику рафінадної фабрики, навколо якої виникло місто, Вознесенський і Благовіщенський храми…
Надходження до міського бюджету від екскурсій, фестивалів і концертів, продажу сувенірів, весільних обрядів та інших культурно-мистецьких заходів становить від 100 до 200 тисяч гривень у рік. Звісно, туристів потрібно привезти, розмістити, нагодувати, розважити. Надходження єдиного податку, що сплачується підприємцями, зросло з 684 тисяч гривень у 2008 році до 4492 тисяч у 2016-му. Кількість туристів, які відвідують цікавинки Тростянця, за неповні десять років зросла з 1,5 тисячі майже до 10 тисяч у рік.
Так і живе Тростянець, якому вже понад 350 літ, – з історичними пам’ятками й сучасними ідеями, які завдяки працелюбним мешканцям отримують нове життя і втілення.

Ганна ЯЛОВЕГІНА.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.