Двадцятитрирічний Олександр Швидкий з Градизька Глобинського району влаштувався на роботу в магазин “Книголенд” у Полтаві, як сам пояснив, “щоб бути ближче до літератури”. Працювати серед книжок подобається. Справа в тому, що Олександр не тільки дуже любить читати, а й сам пробує писати прозу. Сашу надихнула на це бабуся, автор кількох книг Катерина Швидка, котра мешкає в Градизьку.
– Бабуся, – розповідає Олександр Швидкий, – влаштовувала нам з братом Андрієм у дитинстві творчі вечори. Ми розказували віршики… Згодом я вирішив і собі писати. Три роки тому перший прозовий твір написав – про дитинство.
У творчості юнака підтримували бабуся Катерина Іванівна, мама Тетяна Олександрівна, вітчим Фелікс Андрійович. Вони прищепили любов до художнього слова.
У родині – п’ятеро дітей, Сашко – старший, інші ще шкільного і дошкільного віку, тому можливо, що хтось із молодших теж згодом займеться літературною творчістю. Олександр закінчив Глухівський педагогічний університет (Кременчуцьку філію) за фахом “Дошкільна педагогіка”. Тож не лише враження з власного дитинства, а й фахова освіта, знання дитячої психології сприяють написанню творів.
– Я зрозумів: треба писати так, щоб людина, коли читає, могла задуматися і щоб читання дало поштовх до розвитку, – говорить Олександр.
Нещодавно в полтавській міській бібліотеці-філії сімейного читання №3 відбулася презентація літературно-історичного альманаху “Цвіт чебрецевий”, який був започаткований у Градизьку, а потім став обласним. У двох номерах опубліковані твори Олександра Швидкого. Цікаво, що віковий діапазон авторів альманаху – від 23 до 79 років.
Представити видання з Градизька приїхала укладач, редактор і видавець Світлана Солона. Історія започаткування альманаху зворушлива. Свого часу Світлана Іванівна тяжко хворіла і була прикута до ліжка. Тоді почала писати вірші. Ті вірші прочитав її чоловік Віктор Антонович і одного разу сказав, що їх треба опублікувати. Можливо, саме поезія допомогла жінці звестися на ноги і подолати недугу. Вона започаткувала альманах, який друкується за кошти авторів.
Альманах – теж свого роду сімейна творчість. Світлана Солона розповіла, що там друкуються її чоловік Віктор, син Віталій, дочка Світлана, внучки Софія і Валентина. Серед авторів видання є й інші родичі – Антоніна Григорівна Шолох з внучкою Валерією, мама і дочка Людмила і Карина Косуріни…
Олександр Швидкий подарував бібліотеці книгу своєї бабусі Катерини “Хутірські історії”. Групою підтримки для Олександра була його подруга, 18-річна Єлизавета Молдавська, теж з Градизька. Дівчина – перший читач і поціновувач його творів, юна натхненниця-муза.

Наталія ЖОВНІР
Журналіст