“Добрий вечір тобі, пане господарю…”

Як райські ластівки, кружляли, тріпотіли невидимими крилами в полтавському Свято-Успенському кафедральному соборі УПЦ КП чудесні слова древньої колядки: “Ой радуйся, земле, Син Божий народився!..” Вони випурхували з людських сердець і летіли крізь намолені стіни храму на всі усюди. Їм услід дивилися урочисті лики святих, махали сотнями вогників свічники, переливався радістю церковний дзвін.
Так минулої неділі, 8 січня, у другий день Різдва Христового, вітали Україну й рідну Полтавщину учасники обласного фестивалю “Різдвяна феєрія”.
Після спільного виконання улюбленої української колядки святковий гурт вирушив від Свято-Успенського собору до Театральної площі. Попереду люди несли головні атрибути відзначення Різдва – восьмикутні Віфлеємські зірки. Дорогою колядники продовжували співати й вітати хрещений світ із народженням Спасителя. Запнені великими яскравими хустками жінки були схожі на квітучий сад, який плив між сонячним небом і засніженою землею. Ніби поступившись цьому палахкому буянню, морозець стрімко спадав, і погідна днина скликала на площу перед театром гостей.
Першим з імпровізованої сцени полтавців привітав пісенно-танцювальний ансамбль “Полтава” обласної філармонії. Серед сотень людей, які завзято співали колядки разом із артистами, були, зокрема, пані Віра та пані Надія. Обидві жінки належать до покоління, чиє дитинство й молодість минули в безбожницькій радянській імперії.
– Ні колядок, ні щедрівок не знала, доки не почала в 1993 році ходити до церкви – в Свято-Миколаївський храм, у Свято-Успенський собор, – каже Віра Данченко. – Усе довелося пізнавати “з нуля”. Дякувати Богу, познайомилася з регентом Надією Павлівною Довгань, яка понад 40 років життя віддала цій справі. Вона й навчила, зацікавила співати в церковному хорі.
З вітаннями до учасників і гостей фестивалю звернувся архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП Федір:
– Наш народ із давніх-давен оспівав Різдво Христове в колядках. Вони настільки прекрасні, милозвучні й глибокі за змістом, що не тільки створюють атмосферу свята, а й навчають жити за християнськими істинами – бути милосердними, жертовними, люблячими. З того моменту, як Христос прийшов у світ, кожен має можливість звернутися до Бога в молитві й буде почутим. Головне – не лінуватися, не просто говорити про очікувані зміни на краще в нашій державі, а самим починати робити добрі справи – підтримувати один одного, стримуватися в осудженні, гніві, злобі чи інших негативних емоціях. Якщо ми так чинитимемо і проситимемо допомоги Сина Божого, то зможемо змінювати все навколо.
Разом із чоловічим хором Свято-Успенського кафедрального собору владика Федір подарував гостям фестивалю чудову українську колядку “Во Віфлеєму зоря сіяє”, у якій увесь радісний світ грає на бандурі: янголи – на щиросрібній, пастирі – на мідяній, кобзарі – на ясеновій. І всі вони, славлячи Божого Сина й Пречисту Діву, просять щастя, свободи й долі нашому народу.
Одинадцятирічний киянин Богдан Крестьянінов опинився святкового дня на Театральній площі саме тому, що Різдво щороку радує його поїздкою до бабусі Надії Омелянівни в Полтаву. Як і уся дітвора, він любить свято ще й тому, що господарі дякують колядникам солодкими гостинцями й гривнями.
– Мама знайшла мені дуже красиві колядки й щедрівки в Інтернеті. А я вивчив, – говорить хлопчик. – Ось послухайте: “У різдвяну світлу нічку запали на радість свічку. Люди добрі, колядуйте, Сина Божого шануйте…” Ми ходимо вітати людей компанією, а потім усе по-чесному ділимо.
Тим часом на імпровізованій сцені “запалював” народний колектив “Чебреці” Білицького селищного будинку культури (Кобеляцький район) і, за доброю українською традицією, запрошував розговітися свіжиною та чарочкою з перцем. Бажав, щоб прийдешній рік був “таким багатим, як нардепівська зарплата”. Разом з енергійним гармоністом музикували жіночки з тертушками, рахівницями та іншими незвичайними для акомпанування дзвінкоголосим солістам інструментами.
Загалом на фестивалі гостей розважали 13 гуртів із Полтави та районів області – Карлівського, Новосанжарського, Хорольського. Організацією дійства опікувалися Полтавська єпархія УПЦ КП, управління культури ОДА, обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи. Із солодкими смаколиками та гарячими напоями на святковій площі чекали на благодійників волонтери Полтавського батальйону небайдужих, які продовжують підтримувати наших захисників на Донбасі. “Хлопці телефонують, говорять чого не вистачає. Ось, наприклад, подзвонили, що бензопила потрібна”, – ділиться волонтер Наталя Ковальова.
До фестивального дійства приєдналася і невелика група майстрів народної творчості. Кілька столиків були густо закладені начинням для розтирання маку – усілякі макітри, товкачики. Воно й не дивно, адже головним частуванням українців у Різдвяно-Новорічні свята уже багато століть є кутя. Присмачена медом, веселими колядками-щедрівками та сподіваннями на кращий прийдешній рік.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.