Великомучениця Варвара та Сава Освячений

Наступні вихідні у православних християн будуть присвячені вшануванню пам’яті cвятої великомучениці Варвари (17 грудня) та преподобного Сави Освяченого (18 грудня).
Наші предки здавна вірили, що молитва до святої Варвари береже від передчасної, несподіваної смерті. А преподобного Саву православний світ шанує як творця першого статуту церковних служб.
Варвара народилася в сирійському місті Іліополь Фінікійський (територія сучасного Лівану, правонаступником прадавнього Іліополя є місто Баальбек). Після смерті матері її виховував батько Діоскор, який був багатим і шляхетним міщанином, переконаним язичником. Він беріг єдину доньку, як зіницю ока. А щоб ніхто не смів милуватися її красою, поселив у високій вежі.
Там, споглядаючи на красу навколишнього світу, Варвара дійшла висновку: ніщо не могло виникнути саме по собі і створив усе Хтось досконалий. Розмірковуючи на самоті, Варвара отримала від Бога дар вишнього одкровення, через яке дівчині було відкрито таємницю Святої Трійці.
Вирішивши видати Варвару заміж, батько звільнив її з-під домашнього полону й дозволив спілкуватися з іншими людьми. Вона ж познайомилася з християнами й попросила одного таємного священика звершити над нею Таїнство Хрещення. Ствердившись у християнстві, дівчина сміливо відкрилася жорстокосердому батьку, який відрікся від неї і віддав на страшні катування міському правителю.
Вночі, коли Варвара молилася у в’язниці, їй явився Господь і сказав: “Не бійся, наречена Моя, бо Я з тобою. Я бачу подвиг твій і полегшу твої страждання…”
Наступного дня всі були здивовані, побачивши, що на її тілі не залишилося слідів від катувань. Ставши свідком  такого дива, одна християнка на ім’я Юліанія відкрито сповідала свою віру та оголосила бажання постраждати за Христа.
Обох мучениць повісили на дереві й улаштували їм  нелюдське катування. Вони залишилися вірними Христу. За наказом правителя мучениці були обезголовлені. Святу Варвару стратив її батько – Діоскор. Сталось це 17 грудня 306 року. Незабаром безжального батька вразила блискавка, перетворивши його тіло на попіл.
Мощі святої великомучениці Варвари в VI столітті були перенесені до Константинополя, а в XII столітті дочка візантійського імператора Олексія Комнина (1081–1118 рр.), княжна Варвара, одружуючись з великим князем Київським Святополком-Михайлом Ізяславичем, привезла їх із собою до Києва.
Спочатку вони знаходились у Михайлівському Золотоверхому монастирі до часу його зруйнування, а нині перебувають у Свято-Володимирівському патріаршому кафедральному соборі УПЦ КП.
За народними звичаями, в день великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати та нитки сукати. Беручись до вишивання, колись дівчата хрестилися та шепотіли: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».
Цього дня дівчата також готували вареники з маком чи сиром, серед яких обов’язково мали бути й “пірхуни” – заправлені борошном. Варениками частували хлопців.
* * *
Преподобний Сава Освячений народився в V столітті у Кападокії (територія сучасної Туреччини) в благочестивій християнській сім’ї. Його батько, воєноначальник, змушений був від’їхати в службових справах до Александрії разом із дружиною, п’ятирічного сина вони залишили на дядькову опіку. Коли хлопчику йшов восьмий рік, він прийшов до монастиря святої Флавіани, який знаходився поблизу. Святе Письмо настільки захопило Саву, що він відмовився будь-коли повертатися до світського життя.
У сімнадцятирічному віці Сава став ченцем і виявив таке старання в пості та молитвах, що був удостоєний дару чудотворення. Провівши десять років в обителі Флавіани, преподобний вирушив до Єрусалима, а звідти – в обитель преподобного Євфимія Великого. Цей подвижник направив святого Саву до старця Феоктиста, настоятеля монастиря зі спільножительним уставом, що знаходився поблизу. Тут  Сава був послушником до тридцятилітнього віку.
Утверджуючись у вірі, Сава затворився в печері й тільки в суботу приходив у обитель на богослужіння та вживав їжу. Коли преподобному дозволили зовсім не покидати затвору, він подвизався в печері протягом 5 років.
Надалі, вражений такою силою віри, преподобний Євфимій став брати його з собою в пустелю Рув (біля Мертвого моря). Вони виходили 14 січня і перебували в ній до Неділі Ваій (Вербної). Після смерті преподобного Євфимія святий Сава оселився в печері поблизу обителі преподобного Герасима Йорданського. Невдовзі біля нього почали збиратися всі, хто прагнув чернечого життя. Так було засновано Велику Лавру.
Преподобний Сава заснував ще кілька монастирів, за його молитвами було явлено багато чудес. Святий мирно відійшов до Господа в 532 році.
У нашому народі день Сави вважався чоловічим. Чоловіки відпочивали, а жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора “і савити, і варварити, і куделю кучматити”.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.