Ряд за рядом ясніють імена

Ахіллес Іванович ЗАБОРИНСЬКИЙ (1820–1895) походив із дворян Кобеляцького повіту. Таємний радник. Великий землевласник, у маєтностях якого був розплідник арабських коней. Економія А.Заборинського у селі Чорбівка Кобеляцького повіту вирізнялась з-поміж інших тим, що приносила найбільшу середню прибутковість та рентабельність у перерахунку на одну десятину ріллі. Усі сівозміни тут були п’ятипільними, з обов’язковим полем багаторічних трав. А.Заборинський служив у лейб-гвардійському Преображенському полку. Закінчив академію Генштабу (1842 р.) і був відряджений у розпорядження генерал-губернатора Східного Сибіру, де проявив себе як здібний геодезист. Від 1859 р. у чині генерал-майора повернувся до Полтавської губернії. Був повітовим та губернським гласним (від Кобеляцького повіту), головою Кобеляцької межевої комісії (1860–1877 рр.), членом Кобеляцького сільськогосподарського товариства (від 25.07.1877 р.). У 1877 р. переїхав до Полтави, де очолив Полтавську межеву палату. Віце-президент (30.11.1878–05.08.1879) та президент Товариства (05.08.1879– 12.12.1887 р.). Був пожиттєвим членом Товариства, одним із його засновників. У 1878 р. запропонував Товариству видавати «Периодический листок для сельских хозяев» (цей проект не здійснився). У 1880 р. погодив із «Харьковскими губернскими ведомостями» розміщення на шпальтах цієї авторитетної газети стенограм засідань Товариства та виголошених доповідей. У 1882 р. за сприяння А.Заборинського така ж співпраця Товариства була налагоджена з газетами «Полтавские Ведомости» та «Посевы». Майже до середини 1896 р. названі часописи публікували вказані матеріали, висвітлюючи широкому загалу діяльність Товариства. Крім цього, у 1879 р. запропонував Товариству розпочати збір статистичних даних місцевого сільськогосподарського життя. Для цього першим надав відомості про власні господарства Чорбівка та Миколаївка Кобеляцького повіту. В 1883 р. за пропозицією А.Заборинського була прийнята постанова про влаштування при Товаристві метеорологічної станції. Для цього на його кошти у Харкові закупили необхідні інструменти. Це дало можливість вперше в умовах Полтавської губернії розпочати метеорологічні спостереження, налагодити прогноз погоди, прослідкувати її мінливість та хід за роками спостережень. Сприяв перенесенню (1885 р.) метеостанції на Дослідне поле. За пропозицією А.Заборинського Товариство виділило 1000 рублів для облаштування у різних повітах губернії 10 метеорологічних пунктів. Таким чином почалось формування метеорологічної мережі губернії. Всіляко сприяв відкриттю у 1884 р. Дослідного поля. У 1886 р. ініціював відкриття на ньому хімічної лабораторії. Передавав співробітникам цієї установи сортове насіння овочевих культур, яке за власний кошт виписував з Німеччини. Активно виступав з доповідями на засіданнях Товариства (всього зробив 32 доповіді з 12 галузей знань). Обстоював розвиток залізничної справи Полтавської губернії, а саме: контроль за вантажами, облаштування на залізницях закритих сховищ збіжжя, розподіл юридичних зобов’язань між відправниками вантажів та залізницею тощо. Наполегливо радив, щоб селяни переходили з двопільної сівозміни на трипільну як більш економічно вигідну. Сприяв розробці положень про зразкову селянську хату та ферму. Ініціював складання (12.09.1886 р.) «Исторической Записки» про 20-річну діяльність Товариства. А.Заборинський дуже цікавився шкідливими комахами та засобами впливу на них. Для цього він консультувався зі своїм сином Петром Ахіллесовичем Заборинським (1875–1915) – відомим ентомологом, який теж, як і батько, був пожиттєвим членом Товариства.
Дмитро Костянтинович КВІТКА (Квітко) (орієнтовно 1837–1909) походив із дворянського роду Полтавської губернії. Внучатий племінник видатного українського письменника Г.Ф. Квітки-Основ’яненка. Дійсний статський радник, багаторічний губернський гласний (1899– 1902, 1903–1906, 1907–1909 рр.).
Із відзнакою закінчив Полтавський кадетський корпус (1854 р.), де його ім’я було занесено на пам’ятну меморіальну дошку. Навчався у Костянтинівському кадетському корпусі Санкт-Петербурга, де й розпочав військову службу.
Закінчив Михайлівську артилерійську академію (1860 р.), продовжив військову службу в Санкт-Петербурзькому та Київському арсеналах (1860–1863 рр.). У 1863 р. вийшов у відставку і переїхав на Полтавщину, де зайнявся громадською діяльністю. У 1871–1877 рр. – член Полтавської губернської управи, а від 1878-го – голова Лубенської земської управи. У 1883–1905 рр. та 1907–1909 рр. очолював Полтавське відділення Селянського банку, водночас із 1885 р. – Дворянського банку. 29.12.1879 р. став членом Кобеляцького сільськогосподарського товариства. Віце-президент (23.07.1882 – 12.12.1887), а згодом – президент Полтавського сільськогосподарського товариства (12.12.1887–15.01.1906), засновник і перший редактор його журналу «Хуторянин» (1896–1906 рр.). На цих посадах провів значні якісні зміни. Впровадив зміни до Статуту Товариства 1893 р., які дали можливість організовувати відділення у повітах, що значно поглибило та покращило діяльність Товариства, надало йому характер самоврядного, демократичного, асоційованого об’єднання. Все це сприяло значному регіональному піднесенню багатьох галузей сільського господарства. Зокрема тютюнництва, хмелярства, свинарства (сального), вівчарства (тонкорунного), конярства та молочарства. Ініціював відкриття в Полтавській губернії низки шкіл: садівництва, городництва, тютюнництва, хмелярства, лікарських рослин, бджолярства. Сприяв організації у губернії мережі метеорологічних спостережних пунктів. Брав активну участь у створенні у Полтаві Дослідного поля. Був фундатором та попечителем Полтавської школи садівництва і городництва (нині – Аграрно-економічний коледж Полтавської державної аграрної академії). Власним коштом видав переклад монографії д-ра Гамберга «О влиянии лесов на климат Швеции» (1894 р.). Був членом експертних комісій різних виставок та ярмарків. Обирався до складу різних фахових об’єднань, зокрема Полтавської епархіальної училищної ради (1906 р.), Лісоохоронного комітету Полтавської губернії (1907 р.), Товариства випробування коней (1910 р.). За час перебування на керівних посадах Товариства 23 рази виступив із доповідями на його засіданнях (з 8 галузей знань). Як громадський діяч, виділявся активністю та аналітичністю справ, за які брався. Зокрема був ініціатором прокладання Роменсько- Кременчуцької гілки залізниці (1879 р.). Організував збір коштів для встановлення пам’ятника на могилі Т.Г. Шевченка. Всіляко обстоював необхідність відкриття у Полтаві вищого агрономічного навчального закладу. Започаткував видання газети «Русская Правда» (1906 р.). У лютому 1907 р. в Полтаві урочисто відзначили двадцятип’ятиріччя громадської діяльності Д.К. Квітки. З цього приводу від імені річних зборів Товариства йому було піднесено вітальну адресу, оголошено рішення про те, що його портрет буде розміщено у залі засідань Товариства. Нині ім’ям          Д.К. Квітки у Полтаві названо провулок (1995 р.).
Павло Іванович ГРІНЕВИЧ (роки життя не встановлено) походив із дворян Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, губернський гласний від цього ж повіту (1913– 1916 рр.). Дійсний статський радник, а також повітовий гласний. Від 1897 р. входив до складу правління, а також очолював Комісію з розповсюдження серед господарів Полтавської губернії поліпшених засобів сільськогосподарської культури, визнаних науково та місцевою практикою. Був обраний першим головою Костянтиноградського товариства сільського господарства (1898 р.), а також головою Костянтиноградського позичкового товариства (1901 р.). У 1906 р. призначений управляючим Дворянським земельним банком у Полтаві. Одночасно обіймав посаду керуючого Полтавським відділенням Селянського поземельного банку. В 28.02.1907 р. обраний президентом Товариства, а також відповідальним редактором журналу «Хуторянин». Ці посади обіймав до 16.05.1907 р., полишивши їх у зв’язку із переведенням на службу до міста Тула. Подальша доля не відома.
(Далі буде). Початок.

Віктор САМОРОДОВ
Доцент Полтавської державної  
аграрної академії

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.