Як уже повідомляла “Зоря Полтавщини”, покровителька театру Мельпомена об’єднала усю країну на Галичині, де відбувся VII Всеукраїнський театральний фестиваль “Коломийські представлення”. Приурочений він до столітнього ювілею народного артиста України Василя Симчича. Свої найкращі постановки показали дванадцять театрів не лише з України, а й Польщі. Тиждень мистецтва відкрила безсмертна “Наталка Полтавка”. За мотивами твору основоположника нової української мови й літератури Івана Котляревського свого часу було поставлено першу п’єсу коломийського театру “Дівка на виданню, або На милування нема силування”.

Великий творчий колектив Полтавського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя на фестиваль театрального мистецтва супроводжували керівник апарату облдержадміністрації Микола Білокінь, заступник начальника управління культури ОДА – начальник відділу охорони культурної спадщини та культурної політики Валентина Вождаєнко.
Понад тисячу кілометрів гоголівці подолали, щоб, як вони говорять, себе показати й на інших подивитися. Дорогою зупинилися у Почаєві Тернопільської області – попросили благословення у чудотворної Почаївської ікони Божої Матері, скупалися у священних водах озера Святої Праведної Анни, що на західній околиці села Онишківці на Рівненщині. У Коломиї на площі перед театром, Вічевому Майдані, полтавців звуками трембіт і коломийками зустріли актори місцевого театру.
“Ми виїжджали із задоволенням, адже таку гостинність, як на Галичині, бачив, мабуть, лише у Грузії. Дружба наших театрів триває вже не один рік”, – зазначив директор полтавського театру Олексій Андрієнко. Про знайомство творчих колективів директор коломийського театру Дмитро Чиборак розповів: “Хотілося б об’єднатися на одній сцені, попрацювати у творчому тандемі. Іноді у мене таке відчуття, що полтавський і коломийський – єдиний великий театр”.
Цього року для вибагливих глядачів гоголівці підготували три вистави: казку для дітей “Маша і Вітя”, для дорослих – прем’єрну “Мить… життя…” і славнозвісну “Наталку Полтавку”.
Уже зранку фестивального дня юні театрали поринули у світ пригод мрійниці Маші, яка переконала доброго чаклуна “впустити” її зі своїм другом Вітею у казку. “Мені дуже сподобалася вистава, а ще – симфонічний оркестр. Якби я була на місці Маші, теж хотіла б врятувати Білосніжку від злого Кощія”, – поділилася враженнями другокласниця місцевої школи Софія Нікульнікова. “А мені до вподоби пірати. Я б теж хотів, як Вітя, потрапити в казку”, – додав її однокласник Дмитро Пона. Після мюзиклу дітлахи ще довго обговорювали різноманітні способи порятунку Білосніжки.
– Ми переконалися, що малеча полюбила виставу. Безумовно, були деякі проблеми й зі звуком, адже це – синтетична вистава. У цілому я задоволений, тим більше, що глядачів – повний зал. Діти із таким захопленням спостерігали за подіями на сцені, а дехто й мені допомагав, – додав керівник симфонічного оркестру, народний артист України Віталій Скакун.
Минуло кілька годин, і знову в залі не було вільних місць. Розпочалася прем’єрна вистава – драма “Мить… життя…”. Мимоволі глядачі стали свідками душевних переживань, батьківської любові. “Усе без жодних натяків на повчання, але з часткою філософських роздумів. Вистава дуже сподобалася, особливо історія кохання головних героїв”, – поділилися враженнями студентки Коломийського економіко-правового коледжу Київського національного торговельно-економічного університету Юлія Вознюк і Тетяна Ткаченко.
– Гра акторів – пречудова. Таке враження, що опинилася в атмосфері того містечка. Знаєте, сам твір має глибокий зміст. Не кожен театр може взятися за його постановку. Місто, зображене у виставі, чимось нагадує Коломию”, – додала викладач Галина Плаксій.
Увечері на Вічевому Майдані було велелюдно. Монументальна “Наталка Полтавка” зібрала повний зал поціновувачів класики.
– Дуже символічно, що “Коломийські представлення” відкрила саме Полтава, батьківщина класика української літератури Івана Котляревського, а закрила – Коломия, де проживав засновник нашого театру отець Іван Озаркевич. Він ніби переклав “Наталку Полтавку” на гуцульський манер – “Дівка на виданню, або На милування нема силування”, – зазначив головний режисер фестивалю Віктор Гаврилюк. – Білети на вистави гоголівців продали усі. Коломийський глядач тонко відчуває акторську гру, добре розуміється на музиці. Фальші бути не може. Якщо неправильне звучання, ми говоримо: “Не та нута” (нота). Є навіть анекдот. Диригентську паличку називаємо “батута”. І от під час репетиції диригент говорить скрипалю: “Пане Іване, не та нута”, а той йому у відповідь: “Яка батута, така й нута”. А щодо полтавського театру, то гоголівці завжди демонструють високу майстерність і професіоналізм.
Уперше роль старої Горпини Терпелихи, Наталчиної матері, виконувала заслужена артистка України Маргарита Томм.
– Для мене цьогорічний фестиваль був особливим. В експертній раді – народна артистка України Лариса Кадирова, яка у 1994 році мені вручала нагороду за краще виконання Наталки Полтавки (Всеукраїнський конкурс на краще виконання ролі Наталки Полтавки проходить один раз на 25 років. – Авт.). Тепер вона бачить мене у ролі Горпини Терпелихи. Мабуть, доля. Спочатку була Наталкою, тепер – її мамою. Я горда цим, – розповіла Маргарита Томм.
Після вистави шквал оплесків та емоцій не вщухав, глядачі ще довго не відпускали акторів зі сцени. У свою чергу гоголівці вклонилися коломийській землі за те, що свого часу дала путівку на театральну сцену нині народному артисту України, актору полтавського театру Василю Голубу.
– Я народився на Диканщині, а моя тітка, опанувавши професію архітектора, була направлена працювати в селище Отинію, неподалік Коломиї. Згодом після закінчення восьмирічки поїхав навчатися до тітки. У той день, пам’ятаю, перейменували обласний центр зі Станіслава на Івано-Франківськ, – згадував Василь Григорович. – Щороку в Коломию приїздив на олімпіаду, тут уперше вийшов на сцену. Після школи навчався у Снятинському культурно-освітньому училищі на відділі режисури. Удруге, коли захищав дипломну роботу, грав Голохвастова у комедії “За двома зайцями”. Із полтавським театром уже втретє приїжджаю на фестиваль “Коломийські представлення”: спочатку – із виставою “Тарас Бульба”, потім – “Назар Стодоля”, сьогодні – “Наталка Полтавка”.
Висновки експертної ради не забарилися. Театральні критики поділилися своїми враженнями. Народна артистка України Лариса Кадирова наголосила, що “Наталка Полтавка” імпульсувала у світ культури, у світ театру те, що український театр є. Театрознавець Алла Підлужна найменувала “Наталку Полтавку” виставою-меморіалом. “Вона зроблена не для критика – для глядача”, – додала головний редактор журналу “Театральний огляд” Людмила Томенчук.
– Такі вистави дають відчуття того, що ми – єдині. Яка різниця, де живемо – на Галичині чи Слобожанщині, – поділився роздумами заслужений діяч мистецтв України, член-кореспондент НАМ України, театральний режисер Ростислав Коломієць. – Я не буду казати про майстерність, завжди є над чим працювати. Мені подобається, що вистава не про бідних і багатих. Не про те мова, а про вірність у коханні. Як же це зараз потрібно, правда?
– Полтавці подарували свято. Геніальна музика, геніальна драматургія! І не потрібно жодних деталей, когось з акторів за щось виділяти. Вже з перших акордів відчутно, що матеріал для театру рідний, – підсумувала Герой України, народна артистка України Ада Роговцева.
Щира, тепла атмосфера в залі, бурхливі оплески, незримий, але відчутний зв’язок між глядачами й артистами проймали душу і хвилювали серце. Творчий колектив Полтавського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя відзначений дипломом учасника фестивалю. Свято відбулося…
Гоголівці побували не лише в Коломиї, а й відвідали Житомир, Бердичів, Білу Церкву. Символічно, що день народження Івана Котляревського відсвяткували на сцені Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги з виставою “Наталка Полтавка”. “Майстерність акторів можна оцінювати за оплесками глядачів. Я отримав сьогодні насолоду – і плакав, і згадував… Адже розпочав свою творчу діяльність у полтавському театрі”, – зазначив заслужений артист України, викладач Житомирського інституту культури і мистецтв Анатолій Медвєдєв.
***
Цьогорічний Всеукраїнський театральний фестиваль “Коломийські представлення” був наповнений творчими історичними традиціями, високою естетикою й неординарними особистостями… В автобусі, коли вирушали додому, до рідної Полтави, Олексій Андрієнко сповістив радісну звістку – гоголівців уже запросили на наступний фестиваль театрального мистецтва “Коломийські представлення”.

Оксана БІЛЕНЬКА
“Зоря Полтавщини”