“Біля гнізда соловейка”

Дозріває розкішна калина, але й мальви, космея та інші квіти літа ще тішаться у сонячних променях, усе подвір’я грає їхніми барвами – яка ж краса! Здається, то саме їй акомпанують музиканти, зустрічаючи чергове вересневе свято в цьому благодатному куточку Полтави, “біля гнізда соловейка”. На подвір’ї музею-садиби нашого славетного земляка, засновника сучасної української мови й літератури, поета, драматурга і громадського діяча Івана Петровича Котляревського збираються гості, й це свято приурочене до його дня народження.
Цього разу саме тут відбулася урочиста церемонія нагородження нових лауреатів обласної премії імені Івана Котляревського, що була заснована у 2007 році Полтавською обласною радою. Її присуджують за творчі здобутки, що сприяють розвитку української літературної мови, театрального мистецтва, української класичної та сучасної музики. За ці роки лауреатами стали уже 55 митців і 14 творчих колективів. Один із таких – концертний ансамбль “Чураївна” обласної філармонії під орудою Олесі Гринчук – якраз перед одержанням власної нагороди зустрічав гостей українськими мелодіями біля хати Івана Котляревського.
Одна із семи номінацій премії має назву “Подія року” – такою натепер стала, за визначенням журі, монографія “Перелицьований світ Івана Котляревського: текст-інтертекст-контекст” директора інституту Івана Франка НАН України, члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Євгена Нахліка. На жаль, вчений зі світовим іменем не зміг прибути для одержання нагороди, та все одно на його адресу пролунали перші аплодисменти урочистостей. Через участь у гастрольному турі дещо згодом одержить нагороду в номінації “Театральна діяльність” і Маргарита Журавель (сценічний псевдонім – Маргарита Томм), заслужена артистка України, провідна артистка Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.В.Гоголя.
Тож першим, кому вручив відзнаку голова обласної ради, голова журі премії Петро Ворона, став член Національної спілки журналістів України, член Полтавської спілки літераторів Георгій Антипович (літературний псевдонім Юрій Антипович). Він одержав премію у номінації “Сучасна проза” за книгу “Петро Ротач: “Я впень був нищений не раз, та скрес з любові до Вкраїни”. Лауреат щиро подякував членам журі за високе визнання його творчої праці, а в своєму виступі, звісно ж, не міг не сказати палких слів про “славного сина землі полтавської, відомого літературознавця і краєзнавця, поета, прозаїка” Петра Ротача:
Я йшов між чорної злоби,
Круті-круті дороги слались.
Обіч хилилися раби,
А горді зрідка зустрічались.
Цими чотирма рядками він сказав про себе і свій час багато. Отже, хтось хилився, але Ротач стояв прямо! І був до кінця вірний ідеї служіння Україні. Двічі на місяць його викликали в КДБ, оголосили “нерадянською” людиною, не дозволяли друкуватися. Проте моральний терор комуністичної влади не зламав хліборобського сина і справжнього інтелігента Петра Ротача. Він писав. Писав переважно в шухляду. А коли настала незалежність, видав 25 книг, літературних студій, словників, збірок поезій. Доречно згадати, що в музеї Котляревського працювала дружина Петра Петровича Алла Олександрівна… Петро Ротач присвятив Іванові Котляревському книги “Біля гнізда соловейка” та “Поклик через століття”. Побачила світ цікава його праця “І.П. Котляревський в науковій і літературній творчості української еміграції”. Ротач досліджував творчість лауреатів Шевченківської премії Василя Симоненка, Григора Тютюнника, Феодосія Рогового. Не можу не згадати “Літературний календар Полтавщини. Колоски з літературної ниви”. 131 ім’я забутих, живих і репресованих письменників. Він видав книгу “Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції”. Уже наприкінці життя Петро Ротач здійснив давню мрію – видав енциклопедію “Полтавська Шевченкіана”…
Автор поетичної збірки “Моє містечко над Сулою”, член Національної спілки письменників України Микола Петренко давно проживає у Львові, але не забуває свою рідну Лохвицю, про неї і його книга. На вручення премії поет не зміг приїхати через поважний вік, але його нагорода – премія у номінації “Поетичний твір”.
Дуже чекала цього дня, дуже раділа висуненню на премію її поетичної творчості член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України Людмила Овдієнко. Боляче це усвідомлювати, але у ці дні якраз минає місяць, як перестало битися добре серце талановитої письменниці й журналістки. Журі ухвалило рішення про присвоєння їй звання лауреата обласної премії імені І.П.Котляревського посмертно, без вручення грошової винагороди. Відзнаку одержав чоловік покійної (до речі, також лауреат цієї премії) Костянтин Бобрищев. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Людмили Овдієнко.
У номінації “Слово” цього разу переможцем названо драматичний гурток Войнихівського сільського будинку культури Лубенського району – премію одержала в ході урочистостей його керівник Алла Якименко. А в номінації “Медіапроект” – Ольга Гладченко, старший редактор редакції художньо-публіцистичних програм Полтавської ОДТРК “Лтава” за створення радіонарисів із циклу “Життя в портретах”: “Ласкаві янголи війни”, “Долі вогненні”, “Пілігрим з поламаним крилом”, “До побачення, качки”, “Закон вдячності”. І – Олеся Гринчук, представляючи вже названий колектив, концертний ансамбль “Чураївна” обласної філармонії.
Почесною грамотою обласної ради з нагрудним знаком та годинником – за створення мультимедійного проекту “Григір Тютюнник: мить і вічність. Джерелознавчі матеріали для дослідження і вивчення творчості Григора Тютюнника в загальноосвітніх і вищих навчальних закладах України” – нагороджено номінанта премії, члена Національної спілки письменників України, доктора філологічних наук, професора Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Олексія Неживого.
Вітаючи нагороджених, голова обласної ради, голова журі Петро Ворона наголосив, що українська історія – унікальна, і сьогодні маємо дуже важливий її етап – це боротьба за нашу єдність, за збереження країни. І кожен на своєму місці має бути одержимим любов’ю до України, як був, безсумнівно, одержимим Іван Петрович Котляревський. І – любов’ю до людей. Тоді все буде гаразд у нашій країні, впевнений він.
Привітав лауреатів і подякував за їхню працю також перший заступник голови обласної ради Володимир Марченко. Член журі премії, ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, доктор філологічних наук, професор Микола Степаненко (а він має диплом лауреата за першим номером) нагадав, що ця нагорода зобов’язує до великої праці, якої потребує сьогодні наша Україна.

Марія ВІТРИЧ
Журналіст

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.