Святу рівноапостольну Велику княгиню Ольгу, в святому хрещенні Єлену, православні християни молитовно згадують 24 липня. Вона була першою християнкою на великокняжому престолі. Певною мірою її хрещення стало передумовою християнізації нашої держави. “Княгиня Ольга, – вважає історик Микола Чубатий, – стоїть дійсно на перехресті релігійної та культурної історії Руси-України”.
За однією з версій, Ольга народилася 890 року в селі Либуті поблизу Пскова. Ім’я її варязьке – Гельґа, що по-давньоскандинавськи означає “свята”. У той час варязькі воїни й купці осідали на наших землях і ставали панівною верствою. Святитель Димитрій Ростовський (Туптало) у “Житіях святих” розповідає, як вона стала княгинею: князь Ігор побачив на ловах гарну дівчину й хотів її звабити, проте вона повелася достойно, і він побажав поєднатися з Ольгою законним шлюбом.
На історичну арену вона вийшла в 945-му, після загибелі свого чоловіка, Великого князя Ігоря. За тодішнім правом успадкування державної влади його наступником мав стати син Святослав. Проте йому було приблизно 8 років. Тому княгиня Ольга перебрала на себе опіку над малолітнім сином (стала його регентом), приймаючи в свої руки управління Руссю аж до його повноліття.
Перші роки свого правління Ольга присвятила встановленню державного авторитету Києва, який значно похитнувся після бунту деревлян. Передусім удова жорстоко помстилася їм за вбивство чоловіка. Велика княгиня об’їжджала землі Русі з метою впорядкування цивільного та господарського життя народу. При ній усюди з’явилися так звані “погости” – невеликі центри князівської влади. Багато сил доклала свята княгиня Ольга для зміцнення оборони країни. До часу її правління історики відносять встановлення перших державних кордонів Київської Русі – на заході, з Польщею.
Дата хрещення Ольги невідома точно. У літописі преподобного Нестора сказано, що вона хрестилася в Царгороді 955 року. Однак грецькі джерела, широко описуючи її перебування у столиці Візантії в 955–957 роках, нічого не згадують про цю подію, що, звісно, ставить її під сумнів. У зв’язку з цим багато істориків вважають, що Ольга охрестилася в Києві в 954 чи в 955 році й уже як християнка була потім із великими почестями прийнята в Царгороді.
Різні були причини, що схилили княгиню до Христової віри. Це, зокрема, й політичні, й культурні, й торговельні зв’язки Русі з Візантією та християнськими державами Заходу. Окрім того, Ольга бачила високоморальне життя багатьох християн у Києві й захотіла бути однією із них. Ще 944 року, під час договору Ігоря з греками, як свідчать літописці, населення Русі поділялося на хрещених і нехрещених. За переказами, найближчим радником княгині був слов’янський священик Григорій. На той час у Києві вже була церква Пророка Іллі. Отож, можливо, саме в ній у 954 році й охрестили княгиню Ольгу.
У кінці життя блаженна Ольга зазнала багато скорботи. Син Святослав не прийняв святе Хрещення, покинув стареньку матір і переселився в місто Переяславець на Дунаї. У 968 році Київ узяли в облогу печеніги. Свята княгиня з онуками, серед яких був і Володимир, опинилися у смертельній небезпеці. Святослав поспішив на допомогу, й печенігам довелося втікати. Тяжкохвора мати просила Святослава нікуди не виїжджати до її кончини, вона не втрачала надії навернути серце сина до Бога й на смертному одрі не припиняла проповіді. 24 липня 969 року свята Ольга відійшла до Господа, заповівши не влаштовувати по собі тризни, а поховати її по-християнськи.
Підготувала
Вікторія КОРНЄВА.