Православні християни відзначають день пам’яті двох великих християнських подвижників – славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла 12 липня. Цьому святу передує Петрів піст.

Майбутній апостол Петро був рибалкою у Вифсаїді, маленькому містечку на березі Галилейського озера, звали його тоді Симоном. Одного разу, проходячи берегом озера, Христос побачив, як Симон разом зі своїм братом Андрієм закидав сіті. “Йдіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей” (Мф. 4.19), – ці слова, звернені до простих рибалок, визначили їхню подальшу долю. Вони послідували за Христом і стали Його учнями.
Життя апостола Петра висвітлене в Євангелії докладніше за життя інших апостолів, оскільки він весь час був поряд із Христом, вирізнявся особливою відданістю Йому, першим беззастережно повірив у Його Божественну місію. Петро бачив славу Господню на горі Фавор під час Преображення, залишався з Христом у Гетсиманському саду напередодні зради Його Іудою. Але, незважаючи на всю свою любов і відданість, Петро не уникнув найстрашнішого гріха – відступництва, який спокутував потім все життя.
Петро став одним із найсміливіших проповідників Євангелія. Навернув у Христову віру сотні тисяч людей, прославився багатьма зціленнями, побував із проповідями в  різних країнах Сходу і Заходу. Помер він мученицькою смертю в Римі в 57 році. Засуджений до хреста, апостол попросив розіпнути його вниз головою, бо вважав, що не гідний померти, як Господь.
Святий первоверховний апостол Павло до прийняття християнства мав ім’я Савл. Родом він був із міста Тарсу, яке знаходилось на кордоні між Сирією і Малою Азією, і жителі якого користувалися правами римських громадян. Савл вирізнявся нетерпимістю до християнства, євангельська проповідь апостолів викликала в нього гаряче обурення, і він став одним із головних їхніх гонителів. Навіть відправився в Дамаск, у якому переховувалися від іудеїв багато з учнів Христових, з тим, щоб привести їх у кайданах до Єрусалима. Але на шляху його вразило чудесне світло з неба, настільки яскраве й сильне, що він втратив зір. У той же час Господь Іісус Христос звернувся до нього зі словами “Я Іісус, якого ти женеш…” Відтоді не стало Савла, а з’явився Павло – “обраний сосуд” Божий і другий первоверховний апостол.
Святий Павло багато потрудився в справі поширення Христової віри, з його ініціативи були створені численні християнські громади на території Малої Азії і Балканського півострова, він є автором 14 послань, які  шануються Церквою як джерело істинного християнського вчення. Апостол Павло прийняв мученицьку смерть за віру Христову в Римі в 64 чи в 67 році. Його обезголовили мечем.
Такі визначні Отці Церкви, як святий Іоанн Золотоустий, блаженний Августин, святитель Амвросій Медіоланський та інші залишили нам чудові повчання на честь святих апостолів Петра і Павла. “Рим має двоє світлих очей, –  писав Іоанн Золотоустий, – це тіла тих святих апостолів. Не таке ясне небо, коли сонце розливає своє проміння, як світле місто римлян, що освітлює всі кінці всесвіту тими двома світилами”.
В Україні з днем Петра і Павла пов’язувалося багато повір’їв та звичаїв. У селах, готуючись до цього свята, білили хати, оздоблювали рушниками стіни, прибирали на подвір’ї. Вранці всі йшли до церкви. Дівчата прикрашали голови вінками із польових квітів, найперше в них вплітали червоні маки. Повернувшись із храму, всі члени родини розговлялися особливою ритуальною випічкою – мандриками (сирні бабки). Оскільки святий Петро вважався покровителем пастухів, господарі неодмінно виносили гостинця громадським пастухам: мандрик та грудку масла.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.