Кожному з нас випадають випробування, котрі загартовують, роблять сильнішими і витривалішими. Для Марини Коробки із села Ковалі Хорольського району випробування долі й випадку стали межею, що розділила життя жінки на “до” та “після”. Це жінка з інвалідністю, яка має і дитину з інвалідністю. Але не падає духом, несе позитив, користь і душевність.
Дитинство і юність Марина провела в рідному селі. Здобувати професійну освіту вирішила у Миргородському училищі № 44. Вивчилася на кухаря. Повернувшись додому, як це часто буває, роботи за спеціальністю не знайшла. Влаштувалася в дитсадок, вийшла заміж. Народився син Владислав. Згодом молода жінка пішла працювати в приватний кондитерський цех у Староаврамівці. Ферма в Покровській Багачці стала останнім місцем роботи, яка відокремила в житті Марини Сергіївни минуле від майбутнього.
…Нещасний випадок на виробництві. Марина травмує руку. Доводиться перенести чотири операції у Полтаві та стільки ж – у Києві для відновлення роботи пальців.
“Зараз я можу вже спокійно говорити про те, що трапилося. Раніше це було набагато болісніше і тривожніше, – ділиться Марина Сергіївна. – Якщо пригадати час, коли лікувалася, до лікарні надходили люди з набагато важчими й складнішими травмами, аніж у мене. Старалася морально налаштовуватись на те, що все буде добре – витримаю, подолаю недугу. Адже є люди, яким ще важче”.
У 2002 році Марина отримала третю групу інвалідності. Й вже дванадцять років продовжується її активне життя. Повниться турботами, радощами й проблемами, як і в усіх.
Після лікування жінка повертається додому. Працює продавцем у магазині. В 2010-му земляки обирають її депутатом Ковалівської сільської ради. Відтоді вона не лише опікується власною родиною, а й стає однією з тих, хто представляє інтереси громади у вирішенні різних питань. Того ж року доля подарувала їй зустріч із доброю і турботливою людиною, до того ж, як показав час, майбутнім чоловіком – Сергієм Петровичем Коробкою. (А про першого чоловіка наша героїня не хоче згадувати).
Скоро до Сергія Петровича й Марини Сергіївни приходить велика радість – народжується донечка, яку назвали Кірою. Проте невдовзі лікарі шокують батьків діагнозом – дитячий церебральний параліч.
“З перших днів ми консультувалися у медиків, самі вивчали симптоми й можливості лікування, – розповідає далі Марина Сергіївна. – Пройшли лікування в неврології у Києві та Харкові, Лубенському реабілітаційному центрі. Там батьків навчають усьому небхідному в догляді, й тепер ми щодня вдома комбінуємо медикаменти зі спеціальними фізичними вправами. Є надія і велика впевненість у тому, що Кіра буде ходити”.
– Дуже поважаю, щиро захоплююся неймовірною силою волі, жертовністю та самовіддачею Марини Сергіївни. Вона разом з чоловіком Сергієм Петровичем присвятили себе хворій донечці, – говорить Ковалівський сільський голова Олена Дембовська. – Це неординарний випадок, коли на долю однієї людини, жінки, припадає стільки прикрощів. Але проблеми відступають перед великим оптимізмом, світлом її душі, жагою до життя, які вона дарує не тільки рідним і близьким, а й усім друзям та знайомим.
Сама ж Марина Сергіївна, як наголошувала під час розмови, не ставить себе на перше місце у житті, вона турбується про родину, дітей, родичів, друзів, земляків. І щиро вдячна, коли вони відповідають добрим ставленням, приязню, дружбою. Хочеться сказати хороші слова тим людям у її оточенні, які піклуються й допомагають їй: чоловіку Сергію Петровичу, мамі Оксані Іванівні Романенко, брату Олександру Сергійовичу, сестрі Оксані, батькам чоловіка Петру Григоровичу та Надії Дмитрівні, сільському голові Олені Дембовській, депутатському корпусу сільської ради, жителям села.

Сергій МИСЮРЕНКО
Журналіст