“Смерть до мене єхидно посміхнулась…”

Життя рано привчило до самостійності Івана Савуту
із Новосанжарського району. Батько залишив сім’ю, мама разом з братом-першокласником трагічно загинули, тож вихованням займалися бабуся й дядько. Закінчив дев’ять класів Соколовобалківської школи, далі продовжував навчання у Полтавській школі-інтернаті. Потім – у Харківському національному університеті внутрішніх справ. З дипломом слідчого лейтенант міліції Іван Савута недовго попрацював у одному з райвідділів міліції Полтави – зайнявся підприємницькою діяльністю. “Планів було багато, бо ж усе життя, здавалося, попереду, – розповідає юнак і на якусь мить переривається. – Але не вдалося все реалізувати. Хіба можна було сидіти вдома і спостерігати, що на Сході діється? Там же війна…”
Записався Іван до добровольчого батальйону, вишкіл проходив у навчальному центрі “Десна”, продовжив у Дніпропетровську. А далі – передова, сумнозвісне село Піски, Донецький аеропорт. Два тижні постійних обстрілів, два тижні в постійній напрузі.
“Ми справді були на передньому краї. Уявити тільки – і праворуч, і ліворуч, і попереду стрілянина. Кого там тільки не було – і ДНРівці, і сепаратисти та чеченці, й численні бандитські формування. По наших позиціях стріляли, а ще самі між собою розборки влаштовували. Таке враження, що ніякої домовленості між ними немає, – тільки стріляти б. Схоже, бойовиків послали на явну смерть, як гарматне м’ясо. Багато сепаратистів та всякої іншої нечисті ми там поклали. На жаль, і в нас не обійшлося без втрат – троє моїх бойових побратимів полягли”.
Під час одного з обстрілів Іван Савута отримав тяжку контузію – повністю втратив слух. “Перед тим, як знепритомнів, подумалось: це все, мене більше немає. Все навкруги тьмяніє: як ото телевізор вимикаєте і поступово гасне зображення, отак переді мною гаснув білий світ. Лунають постріли, а я – ніби під водою, десь здалеку якесь відлуння тільки й чути…” Слухати без хвилювання розповідь юнака не можна.
Далі – госпіталь, складне лікування, що обійшлося у вісім тисяч гривень. Спасибі волонтерам – оплатили. Зараз Іван проходить реабілітацію. Слух повернувся, але ще не на всі сто відсотків. Та знову рветься на передову.

Петро ЖАБОТИНСЬКИЙ
Журналіст

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.