У  1985 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала урядам відзначати саме цей день як день добровольця. В Україні такий рух з’явився на початку 1990-х років, а офіційно його було впроваджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року. Цією ж постановою затверджено «Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг». Добровольці (останнім часом все частіше використовується трансформоване з англійської – волонтери) – це люди, які спрямовують свій вільний час на благо суспільства: добровільно і безоплатно допомагають людям, які того потребують, прибирають громадську територію, наслідки стихійних лих, поширюють плакати чи брошури соціальної тематики, проводять екскурсії, працюють перекладачами, допомагають персоналу в дитячих будинках і будинках престарілих. Згідно зі статистичними даними, оприлюдненими Організацією Об’єднаних Націй, у світі нараховується близько 140 мільйонів волонтерів.
Та ще ніде у світі волонтерство не брало на свої плечі такої ноші й такої відповідальності, як сьогодні в Україні. У пору воєнного лихоліття добровольцями та їхніми помічниками стали мільйони українців. Від школярів до бабусь, котрі поділилися з армією і власними грошовими збереженнями, і домашніми продуктовими запасами. Сіли плести маскувальні сітки й теплі шкарпетки солдатам. Доки міністерські чиновники обмінювалися паперами та скаржилися на тендерні процедури, українські волонтери годували, одягали і навіть озброювали армію своєї країни. Україна не впала, фронт – вистояв. Ворог від такого спротиву отетерів і захлинувся жовчю. Слава українським волонтерам!

Підготувала Ольга ЩЕГЛОВА.