У другу неділю після П’ятидесятниці молитовно згадують усіх святих, які в землях України-Русі просяяли. Нинішнього року церковне свято припадає на 22 червня.
Цьому вшануванню передує перша неділя після П’ятидесятниці, коли прославляють усіх святих Вселенської Православної Церкви, які в подвигах, трудах і мучеництві стяжали благодать Духа Святого. Через тиждень настає час пошанувати святих, які були вихідцями з України-Русі та які й тепер безперестанно моляться за нас на Небесах.
“Свій національний Хор Святих – це найміцніша основа кожної нації, – говорив митрополит Іларіон (Огієнко), – а міцна духовна основа – міцна і нація. Наші українські святі народилися, жили і працювали в Україні, працювали для свого рідного українського народу, радість і горе його були й їхньою радістю та горем”. Кожний народ повинен знати своїх небесних заступників і звертатися до них із молитвою за власний народ та країну.
Перші святі, які просяяли в Київській Русі-Україні після святого хрещення 988 року, були синами святого рівноапостольного князя Володимира Великого. Вони стали першими мучениками і страстотерпцями землі української – це князі Борис і Гліб. Ці святі шанувались нашими предками як покровителі миру та спокою, що їх так бракувало в часи міжусобиць та князівського розбрату.
Кожен куточок української землі має заступників перед Престолом Божим за свій люд. Кияни особливо ревно моляться преподобним отцям Києво-Печерським. Волиняни пишаються Собором волинських святих та Почаївською лаврою, де Сама Пречиста Богоматір залишила слід Своєї Пречистої Стопи, Черкащина сяє подвигами святого преподобномученика Макарія Канівського, наша Полтавщина хранить у собі великого подвижника, святителя Афанасія, патріарха Константинопольського, Лубенського чудотворця.
Сотні новомучеників і сповідників звершили свої подвиги у ХХ столітті, засвідчивши вірність Христу власною кров’ю.
У давнину справу канонізації святих української землі зміг належним чином впорядкувати Київський митрополит Петро Могила. Передусім було перевидано житія Печерських святих, або “Патерик”, який містив оповіді про всіх стародавніх, переважно домонгольських, печерських подвижників. Цю справу святитель Петро доручив своєму сподвижнику Сильвестру Косову, і вже 1635 року в Києві вийшов друком “Патерик”. Трохи згодом з’явилася праця видатного богослова, монаха Києво-Печерського монастиря Афанасія Кальнофойського – “Тератургема, або Чуда, що були в самому Печерському монастирі та в обох його печерах”.
У наш час із проголошенням Української Православної Церкви Київського Патріархату знову постало питання щодо окремого вшанування всіх святих української землі. Актом відповідних канонізацій було включено до сонму святих святителя Петра Могилу, митрополита Київського і Галицького та всієї Русі; митрополита Тобольського і всього Сибіру Павла Конюшкевича; митрополита Ростовського Арсенія Мацієвича; преподобних Іова і Феодосія, ігуменів Манявських; благовірних князів Ярослава Мудрого та Костянтина Острозького; святителя Іова, митрополита Київського та праведного Петра Калнишевського.
Собор святих української землі сьогодні налічує кілька сотень угодників Божих, які безперестанно моляться за Богом бережену Україну перед престолом Всевишнього.
Підготувала
Вікторія КОРНЄВА.