Страсна седмиця починається великим і печальним святом – Входом Господнім до Єрусалима. Спогад про цю подію має глибокий духовний зміст, вона пророчо знаменує Друге Пришестя Ісуса Христа на Землю, воскресіння мертвих та Страшний суд. Цього року Вхід Господній до Єрусалима відзначається 13 квітня. У народі свято називають Вербною неділею.
Коли після чудесного воскресіння Лазаря Ісус Христос зібрався йти до Єрусалима, багато людей із радісними почуттями пішли за Ним, готові супроводжувати Його так урочисто, як у давні часи на Сході вшановували тільки царів. Вхід Господній до Єрусалима описаний у всіх чотирьох Євангеліях. Христос, наближаючись до гори Єлеонської, сів на осла і рушив у супроводі великої кількості людей, які вистеляли Йому шлях своїм одягом. Перед Господом, як перед царем-переможцем, народ ніс пальмові гілки й вигукував: “Осанна Синові Давидовому! Благословен Цар, що йде в ім’я Господнє!” Згадуючи цю подію, Церква бачить у ній наближення Господа для принесення Себе в жертву за гріхи світу.
Великий був захват і апостолів, і народу. Але Сам Месія не брав участі в цьому тріумфуванні. Коли вони наблизились до Єрусалима і відкрився вид на красу цього святого міста, Христос Спаситель заплакав. Перед Його духовними очима розгорнулася страшна картина найтяжчого покарання, якому піддасть Батько Його Небесний цей жорстокий і невірний народ. Він бачив невимовні жахи облоги й руйнування Єрусалима римськими полководцями Веспасіаном і Тітом.
Натовп радісно зустрічав Христа й, незважаючи ні на Його проповідь, ні на свідоцтва Старого Заповіту, не розумів, що Царство Боже – це не торжество одного народу над іншим, не перемога земного Ізраїлю, а встановлення нового Царства, Царства любові, і що це Царство можна встановити, тільки віддаючи своє життя до останку, жертвуючи всім. Господь знав, яким непостійним є народ і яким мінливим є натовп. Своїм всевіданням Він провидів, що не мине й тижня, як вигуки “Осанна Синові Давидовому!” зміняться криками “Візьми, візьми, розіпни Його”, і що ці жахливі слова буде кричати той самий народ, який щойно захоплено зустрічав Його.
Увійшовши у храм Єрусалимський, Месія вигнав із нього усіх продавців і покупців, перекинув столи міняйлів та ослони продавців голубів. І сказав їм: “Чи не написано: “Дім Мій домом молитви назветься для всіх народів?” А ви зробили його вертепом розбійників”. Народ із захопленням слухав вчення Господнє. Потім до Ісуса підійшли сліпі та кульгаві, й Він зцілив їх. Залишивши Єрусалим, Месія повернувся до Віфанії.
Святкові церковні служби цього дня продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній звучать пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію та євангельські розповіді про Вхід Христа до Єрусалима. На утрені святять вербові гілки. За українськими традиціями, першими намагалися взяти гілочки діти, адже вважалось, що той, кому дістанеться найбільша, буде найщасливішим. Зібравшись неподалік церкви, підлітки легенько били одне одного зеленим віттям верби, приказуючи: “Не я б’ю – верба б’є. Недалечко красне яєчко. За тиждень – Великдень!”
Селяни, повертаючись із відправи, втикали більші галузки біля дороги чи на городі, “щоб освячене дерево пустило глибоке коріння”. Перед тим, як посадити галузку, казали: “Щоб росла Богові на славу, а нам, людям, – на вжиток!” Решту освячених галузок клали за образи на покуті. Здавна вважалося, що це дерево дуже помічне від багатьох недуг і має неабияку силу.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.