7 квітня православні християни відзначають одне з найбільших церковних свят – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Піст з нагоди свята послаблюється.

Через шість місяців після зачаття праведною Єлизаветою святого Іоанна Предтечі Архангел Гавриїл був посланий Богом у Назарет до Діви Марії принести їй благу звістку про майбутнє народження Ісуса Христа. Ця подія описана в Євангелії від Луки. Архангел звернувся до Діви Марії з такими словами: “Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; благословенна Ти між жонами… Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця” (Лк.1:28-33).
Урочисте відзначення Благовіщення встановлене Церквою у IV столітті. В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву “третьої зустрічі весни” (після Стрітення і Сорока мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. У саме свято працювати суворо заборонялося. Люди вірили, що навіть птахи на Благовіщення святкують, не в’ють гнізд. Із цим днем здавна пов’язаний звичай випускати пташок із кліток на волю.
У церкві на Благовіщення освячують проскури. Колись пасічники кришили їх та висипали в мед, “щоб бджоли роїлися”, інші селяни – змішували із землею та сіяли по чотирьох кутах ниви – “щоб дощова хмара ниви не оминала”.

Підготувала Ярослава Цвіленюк.