Нащадки Олександри Великодної продовжують її справу

Ім’я Олександри Великодної ще в радянські часи стало символом культури й мистецтва Полтавського краю. Відома вишивальниця, заслужений майстер народної творчості України Олександра Кузьмівна Великодна народилася в 1914 році в селі Бухалівка нині Зіньківського району. Пережила голодомор 1932–1933 років. У її батьків було 18 дітей – в лихоліття вижили тільки Олександра та її старша сестра… У 1935 році Олександра прийшла на роботу в Опішнянську артіль, що належала до системи народних художніх промислів УРСР. Вишивала вона з дитинства. Згодом почала сама створювати узори.
Дивний факт – українському народному мистецтву в Радянському Союзі надавалося більшого значення, ніж у наші дні, судячи по тому, що промисли розвивалися, майстри мали гарантований заробіток, а не боролися за можливість реалізовувати свій талант самотужки. Вироби українських умільців користувалися попитом за кордоном, часто експонувалися на виставках у країнах Західної Європи, в США…
У 1968 році Олександра Великодна стала творчим майстром художньої фабрики “Полтавчанка” й оселилася в обласному центрі. Одного разу “Полтавчанку” відвідала іноземна делегація, роботу Великодної помітили. Запросили її до участі у виставці. Відтоді й почалася слава мисткині. Олександра Великодна стала активною учасницею обласних, республіканських, всесоюзних виставок. Її роботи експонувалися в Болгарії й США, вона була учасницею міжнародних ярмарків у Лейпцігу, Празі, Токіо, Брюсселі.
P1910332Великордна 2Олександра Великодна невтомно розробляла нові узори для ручної вишивки за старовинними народними мотивами, притаманними Полтавщині. Чоловіча сорочка “чумачок” швидко завоювала популярність. За її малюнками вишивалися жіночі блузки, скатертини, серветки – і розходилися по всьому світу…
***
Внучата племінниця Олександри Великодної Олена Опанасюк розповідає, що супутницею життя її бабусі була лише вишивка, якій та й присвятила себе. Олександра Кузьмівна була самотньою жінкою – з нащадків лише внучаті племінниці та їхні діти зігріли старість майстрині. Олену бабуся намагалася змалку привчити до вишивання, а в тієї терпіння не вистачало. Але настав час, коли Олена почала реалізовувати свій творчий потенціал. Каже, що це родинне. Зайнялася іншим видом мистецтва – соломоплетінням.
Олена та її сестра Тетяна часто спілкувалися, а в юності жили під одним дахом з тіткою Олександрою. Враження з тих часів у них залишилися неповторні.
– Олександрі Кузьмівні часто присилали чи привозили сувої тканин і спеціальні кольорові нитки – вона виконувала роботи на замовлення з-за кордону, – розповідає Олена Опанасюк. – Бувало, повкладаємося всі спати, а вона все малює простим олівцем узори для вишивки. Я кажу: “Лягайте вже спати”, а вона: “Ні, я повинна зараз це зробити, бо до ранку забуду те, що виникло в уяві”.
***
Народилася й виросла Олена в Опішні. 11 років працювала в Полтаві на заводі “Електромотор”. Згодом вийшла заміж за киянина, пожила там, але потім повернулася до Опішні, влаштувалася молодшою медсестрою в лікарні й зайнялася давнім народним мистецтвом предків. Коли ще замолоду жила у Олександри Кузьмівни, почувалася там, ніби в музеї.
– На стінах – рушники, вишиті картини, всюди лежать рисунки, ескізи, нитки, тканина – не квартира, а майстерня. Рідна сестра моєї бабусі Олександра Кузьмівна зберігала товстелезну книгу відгуків про свою роботу і часто просила нас читати їй уголос записи з тієї книги. Я все те могла розповісти напам’ять, – згадує Олена.
У Полтаві Олександра Великодна жила в будинку по вулиці Фрунзе, недалеко від зупинки Лялі Убийвовк. Туди часто приїжджали з телебачення – знімати фільми про неї…
– У мене, коли працюю, також так, як у майстерні. Тут лежать стрічечки, там готові вироби. Треба, щоб все було під рукою, – розповідає Олена Опанасюк.
Вона сіє жито на зиму, щоб укорінилося до весни, навесні землю удобрює, аби виросло високе. Успіх справи залежить і від того, як обробляти солому. Жінка плете брилі, капелюшки, сумочки, обереги – янголят, підковки, закладочки в книги…
Троє дітей Олени – сини Андрій, Артур, дочка Аня – теж люди творчі, мають інтерес до плетіння. Цікаво, що всі нащадки Олександри Великодної по лінії її внучатої племінниці люблять народне мистецтво і продовжують традиції. Дочка Олени Опанасюк Аня ще й гарно малює, займається петриківським розписом.

Олександра Великодна (зліва) з подругою, землячкою, відомою керамісткою Олександрою Селюченко.
Олена Опанасюк з дітьми Артуром та Анною і творчою наставницею Галиною Воловик з міста Ізюм Харківської області.

Наталія ЖОВНІР
Журналіст

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.