Як розвивається мовлення дитини

Процес оволодіння дитиною мовлення надзвичайно цікавий і своєрідний. Немовля звертається до дорослих лише за допомогою крику: цим сигналізує про свою потребу в їжі, інші. В 1–1,5 місяця малюк вже усміхається мамі, чує знайомі звуки колискової і затихає. На початку другого місяця – зосереджується на звуках голосу дорослого.
У два-три місяці в дитини виникає потреба бачити обличчя того, хто розмовляє. Вона зосереджується на обличчі дорослого, і це – найсприятливіші умови для сприймання мовлення. У три місяці дитина починає агукати, розуміє інтонацію голосу – заплаче, коли посварять, усміхнеться, коли почує лагідне звертання. У чотири-шість місяців з’являється лепетання, звуки стають чіткіші, дитина вимовляє цілі низки складів. Потреба чути мовлення у цьому віці настільки сильна, що коли мови дорослого не чути, дитина починає лепетати сама до себе. Чим більше розмовляти з малюком, правильно вимовляючи звуки, не допускаючи “сюсюкання”, тим краще буде для розвитку мовлення дитини.
Повна відсутність лепету до семи місяців або його швидке затухання протягом 1–2 місяців з моменту виникнення має насторожити батьків: це може бути наслідком порушення слуху чи інтелекту.
У вісім-дев’ять місяців з’являються лепетні слова “мама”, “папа”, “бабаба”, “бу” тощо. Подальший розвиток мовлення пов’язаний з діяльністю – малюк хапає іграшки руками, переміщає їх. У цей період важливо показувати і називати йому оточуючі предмети, що сприяє подальшому розумінню мовлення та спонукає дитину до власних висловлювань.
У десять місяців дитина розуміє оточуючих краще, ніж говорить сама. Вона показує названу вами знайому іграшку, впізнає членів сім’ї. В цей час батькам варто читати дитячі забавлянки: “Сорока-ворона”, “Кую, кую чобіток”. Цим ми привчаємо малюка слухати мовлення, сприймати його ритмічність, розрізняти слова за звучанням і значенням.
У рік дитина має говорити 10 слів, враховуючи звуконаслідування, які вона співвідносить з певними предметами, виконувати відповідні дії до дитячих забавлянок.
Розвиток мовлення від одного до двох років відбувається нерівномірно. У цьому віці дитина говорить до 40 слів. У звуковому відношенні ці слова не завжди відповідають мовним нормам. Іде звуконаслідування: “му” – корова, “біб” – машина. Це закономірно, адже вимовні можливості дитини обмежені. Важливий чинник їхнього удосконалення – потреба дитини у спілкуванні. Спонукайте її до називання предметів і дій: дай іграшку, як зайчик стрибає? Значення слів дітей у цей період нечітке. Одне слово може означати і дію, і назву предмета, але слова чітко пов’язані з конкретними предметами та явищами. Доречно, коли батьки у спілкуванні з дитиною вживають спрощені слова: “цяця” – іграшка, “бух” – упало.
У два роки здорова дитина вимовляє близько 100 слів. Саме в цей час завершується формування мовленнєвого (фонематичного) слуху. Дитина здатна розрізняти близькі за звучанням слова: “мишка” – миска, “малина” – Марина.
Діти цього віку вживають більше дієслів і тому з’являються перші речення, які складаються з двох слів: “Оя ам-ам” – “Оля хоче їсти”. Це перший крок дитини до засвоєння граматики рідної мови. Тому поява цих речень є суттєвим показником нормального розвитку дитини.
Із двох з половиною років провідним способом засвоєння нових слів стає словотворення – так народжуються неіснуючі у мові слова (гібімот). Малюки люблять прості казки і віршики, швидко їх запам’ятовують. Хоча дитина ще не вимовляє правильно деякі звуки, що для цього віку природно, але у неї формуються правильні уявлення про те, як повинно звучати те чи інше слово, як правильно вживати різні форми слів.
У три роки словниковий запас становить 800–1000 слів.
У чотири-п’ять років за нормативними показниками дитина має правильно вимовляти всі звуки рідної мови та вміти самостійно вимовляти чи повторювати слова з 4–5 складів, зі збігом приголосних. Запас слів – до 2500.
У п’ятирічному віці ваше дитя може вимовляти не всі звуки, плутати чи замінювати деякі з них, перекручувати слова, кумедно будувати фрази. Як правило, це тільки тішить люблячих батьків. Але порушення звуковимови у п’ятирічних дітей вважаються патологічними, й у більшості випадків виправити їх можна лише за допомогою логопеда. Адже у школі дитина з недостатнім розвитком мовлення потрапляє у скрутне становище.
Маючи бідний словниковий запас, не володіючи навичками словозміни, словотворення і побудови граматичних конструкцій, дитина не може розгорнуто висловлювати свою думку. Виникають труднощі в процесі оволодіння грамотою, з’являються стійкі специфічні помилки під час читання і написання, що веде до неуспішності.
За допомогою ви можете звернутися до дитячої поліклініки за місцем проживання, де лікар-логопед надасть вам консультацію. При тяжких мовленнєвих порушеннях дитині необхідна комплексна допомога логопеда та психолога – її можна одержати в спеціальній групі для дітей з порушенням мовлення дитячого навчального закладу. Крім цього, в обласній психолого-медико-педагогічній консультації з дитиною проведе корекційне заняття консультант-логопед, надасть рекомендації консультант-психолог.

Лариса Резчикова,
логопед вищої категорії, консультант-логопед комунального закладу “Обласна психолого-медико-педагогічна консультація” Полтавської обласної ради.

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати
12345 (Без оцінки)
Loading...

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.